191
Володимир Путін прагне досягти власних цілей, граючи на одержимості президента США Дональда Трампа тим, щоб його вважали майстром укладання угод. Як пише The Times, стратегія Путіна зі “спокушання” Трампа і схиляння його на свій бік стає дедалі очевиднішою – Путін вміє працювати з людьми, і його стратегія полягає в тому, щоб запропонувати Трампу те, чого він найбільше хоче.
Стратегія переконання Путіна – ключові моменти
Як зазначає The Times, переговорна стратегія Путіна будується навколо трьох осей, усі з яких відповідають особистим нахилам Трампа. По-перше, Москва сигналізує про готовність продовжувати мирний процес, ініційований американським президентом, але вимагає поступок на кожному кроці.
По-друге, Путін грає на неприязні Трампа до президента Зеленського та їхньому спільному переконанні, що з Україною слід поводитися не як із суверенною, а як із підпорядкованою державою, чиї активи мають бути розділені між ними:
“По суті, Путін пропонує Трампу надра України в обмін на частку її території та право голосу в її управлінні”.
Третя вісь для Путіна – це експлуатація недовіри Трампа до Європейського союзу, який, як він стверджував, був “створений, щоб обдурити Сполучені Штати”.
Лестощі працюють
“Крім простих лестощів, він пропонує президенту США можливість потурати своєму “я”, не тільки бачити себе головним посередником, а й використовувати статус наддержави Америки, щоб перекроювати світ на свій розсуд”, – пише видання.
Так, Путін охарактеризував бажання Трампа анексувати Гренландію як “серйозне” і з “глибоким історичним корінням”, водночас заявивши, що “це не має до нас жодного стосунку”. Цими словами Путін одночасно заохочував ексцентричні амбіції Трампа і давав зрозуміти, що Москва залишиться осторонь.
Обіцянка прибутку
Так, Москва підтримала проект вимоги США про контроль над недрами України. Один російський парламентарій охарактеризував пропоновану справу як “повноцінно природне задоволення, оплату за надані послуги”.
Крім того, обговорюється перспектива повернення американських нафтогазових компаній до Росії. Кирило Дмитрієв, голова Російського фонду прямих інвестицій, навіть запропонував американським фірмам можливість партнерства для розробки Арктики. Також видання нагадує про спроби переконати американських інвесторів узяти під контроль кампанію з будівництва газопроводу “Північний потік-2”.
Як висловився один колишній американський чиновник, мета полягає в тому, щоб “дати Трампу відчути, що Путін прагне надати американському бізнесу особливий доступ і можливості, тому що він майстер укладання угод”.
Звалити провину на інших
Як зазначає The Times, така поведінка Путіна передбачає, що він не планує фіксованого кінця війни. Він зберігає свою максималістську мету – бажати бачити Україну під твердим контролем Москви і намагається укласти максимально вигідну угоду, утримуючи окуповані території та залишаючи Україну вразливою для російських загроз і втручання.
При цьому якщо переговори проваляться, він спробує зробити так, щоб звалити провину на когось іншого – Володимира Зеленського або європейців:
“Трамп, люто розгніваний на будь-кого з них за зрив його ініціативи (і позбавлення його Нобелівської премії миру, якої він, за чутками, прагне) був би майже так само корисний для Путіна, як і успішна угода”.
