Чому ми зациклюємося на тих, кому до нас байдуже

Закоханість часто набуває особливої цінності, коли об’єкт нашого інтересу недосяжний. 

Видання Psychology Today розповіло, чому людина постійно звертає свою увагу на тих, хто відмовляється чи не бажає бути з нею.

Романтичні парадокси

Відомий сценарій знайомий багатьом: поруч є «Пан Хороший хлопець» – милий, розумний, доступний та зацікавлений у стосунках, але який водночас не викликає справжнього емоційного запалу. На противагу йому, «Пан Поганий хлопець» займає думки майже 24/7, попри свою недоступність або явне ігнорування. Що більше людина відштовхує, то сильніше зростає інтерес до неї. Це явище є загадкою, яка спонукає психологів шукати відповіді на запитання: чому ми зациклюємося на людях, яким байдуже до нас і чому відмови стимулюють більшу романтичну зацікавленість?

Нейрофізіологічний підхід до нерозділеної любові

Відмова стимулює частини мозку, пов’язані з мотивацією, винагородою, залежністю та бажаннями. Функціональна магнітно-резонансна томографія показує, що мозок людей, яких нещодавно кинули партнери, активніше реагує на фотографії цих людей, ніж на зображення нейтральних осіб. Дослідження, опубліковане в Journal of Neurophysiology, свідчить, що відмова стає своєрідним «наркотиком» для мозку, викликає відчуття залежності від думок про можливу любов, яка так і не стала взаємною.

Сприйняття цінності недосяжного партнера

Інший аспект цього феномену полягає у тому, що коли людина недоступна або відмовляє вам, її цінність у вашій уяві зростає. Вона стає ніби «дорогоцінною» і це створює внутрішній конфлікт: що жорсткіша відмова, то більша емоційна вартість цього партнера в очах закоханої особи. Еволюційно можна припустити, що пошук найціннішого партнера мав свої переваги, але сучасна психологія пояснює це як механізм, який підсилює бажання того, що неможливо мати.

Роль особистісної прихильності

Стиль прихильності відіграє важливу роль у тому, як люди реагують на романтичну відмову. Особи із залежним або тривожним стилем прихильності, які зазвичай виросли у родинах, де емоційна підтримка була недостатньою, частіше шукають стосунки, які завдають їм болю. Вони підсвідомо прагнуть повторити знайомі схеми відторгнення — це робить їх сприйнятливішими до ситуацій, коли любов нерозділена. Така поведінка може бути інтерпретована як своєрідна залежність від уявної цінності партнера, яку підсилює постійна відмова.

Еволюційні та психологічні пояснення

Частково біль від нерозділеної любові можна пояснити еволюційною реакцією на соціальне відторгнення та стигму розриву стосунків. Однак ця причина не пояснює, чому бажання виникає саме щодо недосяжних людей. Можливо, причиною є залежність від думок про те, що могло б бути, але ніколи не стане реальністю. Стандартні методи боротьби з обсесивно-компульсивним розладом іноді допомагають подолати цю романтичну одержимість.

Відмова у любові активує мозкові центри, пов’язані з мотивацією, винагородою та навіть фізичним болем. Сприйняття недосяжного партнера як ціннішого, ніж той, який поруч, наприклад, є складною психологічною реакцією, яка має глибокі еволюційні корені. Крім того, особистісний стиль прихильності впливає на те, наскільки сильно людина зациклюється на нерозділеній любові. Цей феномен є поєднанням емоційної залежності, соціального відторгнення та підсилення уявної цінності іншої людини, які разом створюють справжню загадку сучасних романтичних стосунків.

Ми також писали про зелені прапорці здорових стосунків, на які треба звертати увагу.