Як виховувати онуків, які залишились без батьків: порад для дідусів і бабусь, які взяли на себе опіку над онуками

Як не бути надто суворими, але при цьому не розбалувати онуків?

На жаль, через обставини, які від них не залежать, бабусям та дідусям доводиться брати на себе турботу про онуків, яки залишилися без батьківської опіки. Але як все зробити правильно?

Як бабусям та дідусям виховувати онуків: поради для опікунів

Виховання онуків-сиріт — справа не проста. Бути бабусею та дідусем дуже відповідально, навіть коли в дитини є батьки, а коли ви залишаєтеся єдиними опікунами, то й поготів. Про те, як діяти, якщо ви опинилися в такій ситуації, дитяча психологиня Надія Фіалка розповіла редакції Вікна-новини.

З якими проблемами можуть зіткнутися опікуни?

Виховання дитини та її фізичний та інтелектуальний розвиток — головне завдання відповідальність сім’ї. Виконати це завдання майже неможливо без забезпечення гідних матеріальних та педагогічних умов.

Вплив батьків та рідних — один з головних факторів формування поведінкових реакцій в дитинстві та підлітковому віці. Тож не дивно, що після втрати батьків, бабуся та дідусь стають значущими (та головними) фігурами в житті дитини.

Але люди літнього віку часто потребують психологічної допомоги та заходів, щоб запобігти вигоранню, фізичному та емоційному виснаженню,

Вигорання та виснаження можуть з’явитися через численні проблеми. Адже бабусям та дідусям через вік фізично важко виконувати всі обов’язки по догляду за онуками. Проблемою може стати і матеріальне забезпечення фахової психологічної реабілітації дитини після втрати батьків.

Також в такій родині можуть виникати розбіжності через велику різницю у віці між опікунами та онуками. Це може стати причиною конфліктів та непорозумінь.

Поради, які допоможуть впоратися з вихованням онуків

Психологиня радить старшому поколінню дотримуватися певних правил:

• Не намагайтеся замінити дитині батьків, залишайтеся у позиції мудрих бабусь та дідусів.

• Чесно говоріть з дитиною про її батьків, не приховуйте погані новини, але не забувайте враховувати вікові особливості.

• Не намагайтеся бути супергероями, які не дозволяють собі слабкість. Варто на власному прикладі показати дітям, як зібратися до купи та відновитися після важких періодів.

• Не приховуйте свої стани та почуття.

• Продовжуйте бути однією родиною — сумуйте, згадуйте рідних, підтримуйте старі традиції та створюйте нові разом.

• Проявляйте щирий інтерес до навчання, захоплень та вчинків дітей.

• Гіперопіка — це погано. Вона призведе тільки до дитячих протестів. Це, своєю чергою, спровокує загострення взаємин.

• Хваліть дитину, підтримуйте її. Але дотримуйтеся балансу.

• Не будьте надто вимогливими до оцінок та успіхів дитини.