290
Знайома ситуація: коли крутилися перед дзеркалом, були собою задоволені, а коли побачили фото – захотілося розплакатися? Цей феномен має просте пояснення.
Є щасливі фотогенічні люди, які в реальному житті можуть виглядати «так собі» і «на трієчку», а на світлинах – фотомодель. Кажуть, таких любить фотокамера. І в цьому є доля істини – від того, як були зроблені фото, дуже багато залежить.
На них може спотворюватися перспектива, через що риси обличчя стають несиметричними та непривабливими. Однак наш мозок не враховує ці технічні моменти. Ми починаємо себе вважати негарними і дуже засмучуємося, дивлячись на фото.
Ще один важливий нюанс – відображення у дзеркалі динамічне, недоліки не впадають у вічі (їх взагалі важко впіймати). На відміну від фото, на яких ми статичні, бачимо себе крупним планом, можемо роздивитися кожну деталь і придратися до неї.
Цікаво, що селфі виходять більш вдалими – вони ближчі до нашого дзеркального відображення.
Не в останню чергу те, як ми виглядаємо на фото, залежить від освітлення та градусу нахилу голови, кажуть психологи. Це психологічний феномен називається «ефект знайомості». Ми звикаємо до свого відображення у дзеркалі і сподіваємося саме це побачити на світлині. Коли ж зіштовхуємося з тим, що для нас не зовсім характерно, сприймаємо це у більшості випадків негативно.
Як у такому разі фотографуватися, щоб не отримувати стресу? Перш за все, психологи радять підвищувати свою самооцінку і не сприймати фото, що не вписуються у вашу уяву, як катастрофу.
Спробуйте синхронізувати свої відображення у дзеркалі та на фото. Для цього варто враховувати найменші дрібниці: позу, нахил голови, виграшний бік, посмішку, погляд тощо.
Вчіться позувати – це велике мистецтво.
І, звісно, дозволяйте фотографувати себе людям, у яких це гарно виходить.
