247
У результаті значної зміни динаміки світового експорту зброї Росія опустилася зі свого давнього другого місця на третє. Ця інформація випливає з докладного звіту Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).
Подробиці
Згідно з останніми даними, опублікованими SIPRI Російський експорт зброї різко скоротився на 53% між порівняльними періодами 2014-2018 і 2019-2023 років.
Цей спад експорту зброї додатково підкреслюється порівнянням за рік, показуючи зменшення обсягів на 52% з 2022 по 2023 рік. Охоплення російської військової техніки також помітно скоротилося, лише 12 країн зазначені як одержувачі основної російської техніки або зброї у 2023 році. Це різке зниження порівняно з зафіксованими у 2019 році близько 30 країн.
Кілька ключових факторів сприяють цьому різкому падінню. Військові дії, що тривають в Україні, змусили Росію перерозподілити свої озброєння всередині країни, щоб компенсувати значні втрати на полі бою. Така внутрішня розстановка пріоритетів закономірно призвела до зменшення обсягів експорту. Крім того, вирішальну роль відіграла реакція міжнародної спільноти на дії Росії в Україні. Ризик санкцій і глобальне засудження участі Росії в війні відлякали потенційних клієнтів, що призвело до зниження попиту на російську зброю на світовому ринку.
Цей поворот подій знаменує собою ключовий момент у міжнародній торгівлі зброєю, змінюючи ландшафт світового військового експорту. Наслідки скорочення можливостей Росії щодо експорту зброї виходять за рамки економічних показників, потенційно змінюючи стратегічні альянси та оборонну співпрацю на міжнародній арені.
Розвідувальна служба Міністерства оборони Великої Британії, яка опублікувала висновки SIPRI 17 березня 2024 року, зазначає, що це зниження російського експорту зброї відображає ширші геополітичні зрушення та підкреслює далекосяжний вплив війни в Україні на глобальні військові та оборонні торгові мережі.
Незважаючи на падіння експорту зброї на 53% між періодами 2014-2018 та 2019-2023 років і подальше скорочення кількості країн, які отримують російську військову техніку, нарощування внутрішнього виробництва підкреслює стратегічний зсув Москви до самозабезпечення та оперативної готовності на полі бою. Зменшення обсягів експорту в поєднанні з необхідністю компенсувати безперервні втрати на полі бою в Україні спонукали Росію віддавати пріоритет збільшенню власного військового арсеналу над міжнародними продажами.
Повідомляється, що російська оборонна промисловість працює прискореними темпами, щоб постачати лінію фронту основними військовими засобами, щоб поповнити та посилити свої сили, задіяні в війні. Цей крок спрямований не лише на збереження інтенсивності військових дій, а й на адаптацію до нових тактичних вимог війни.
Перехід до зміцнення внутрішнього військового потенціалу відображає ширші наслідки війни в Україні для російської оборонної політики та стратегії. Оскільки міжнародні санкції та глобальне засудження обмежують торгівлю зброєю в Росії, зосередження уваги на внутрішній військовій готовності означає стратегічне перенастроювання у відповідь як на миттєві потреби на полі бою, так і на довгострокові геополітичні виклики.
Такий розвиток подій може мати значні наслідки для динаміки військових дій, потенційно вплинувши на стратегічні розрахунки залучених сторін і міжнародних зацікавлених сторін.
