860
Побілені стовбури в садах традиційно асоціюються з весною й наведенням ладу перед травневими святами. Насправді з погляду фізіології дерева весняна побілка запізнюється рівно на той момент, заради якого її взагалі роблять. Основна шкода корі завдається наприкінці зими, у лютому й на початку березня.
Механізм простий. У сонячний лютневий день темна кора з південно-західного боку стовбура нагрівається до плюс 10-15 градусів, тканини виходять зі стану спокою й починають рух соків. Уночі температура падає до мінус 10-15, вода в клітинах замерзає, і кора відшаровується. Так утворюються морозобоїни — довгі вертикальні тріщини, крізь які в деревину заходять збудники чорного раку й цитоспорозу.
Біла поверхня відбиває до 80 відсотків сонячного проміння, і різниця температур між освітленим і тіньовим боками стовбура падає з 15-20 градусів до кількох. Це і є єдина справжня причина білити дерева.
Коли саме білити
Основну побілку роблять пізньої осені, після листопаду й завершення сокоруху: у центрі України це друга половина листопада, на півдні часто перша декада грудня, на заході й Поліссі — початок листопада. Умови для роботи: суха погода, температура повітря плюс 3-5 градусів і хоча б два дні без дощу попереду, щоб склад устиг закріпитися на корі.
Другу, поновлювальну побілку проводять наприкінці лютого або в першій половині березня, коли частину покриття змило осінніми дощами й мокрим снігом. Якщо восени попрацювати не вдалося, лютнева побілка все одно має сенс — просто частину зимового ризику дерево вже пережило. А от травнева побілка не дає нічого, крім охайного вигляду.
Перед побілкою стовбур готують: у суху погоду дерев’яним скребком або цупкою рукавицею знімають відсталу кору, лишайники й мох, підстеливши плівку, а рештки виносять із саду. Оголені тріщини й дупла зачищають до здорової деревини, обробляють розчином мідного купоросу 100 грамів на 10 літрів води й після підсихання замазують садовим варом.
Чим білити й на яку висоту
Класичний склад: 2-2,5 кілограма гашеного вапна, 300 грамів мідного купоросу й 100 грамів столярного клею або 1 кілограм глини на 10 літрів води. Купорос розчиняють окремо в теплій воді й лише потім змішують із вапняним молоком, інакше суміш береться грудками. Готовий розчин має консистенцію рідкої сметани й не стікає зі стовбура.
Для молодих дерев віком до трьох-чотирьох років концентроване вапно не годиться: кора в них тонка й може отримати опік, а закупорені пори гальмують потовщення стовбура. Для саджанців використовують водоемульсійну або спеціальну садову фарбу для дерев, а ще простіше — обгортають стовбур спанбондом чи світлим папером, який заодно захищає від зайців.
Білять стовбур повністю, від рівня ґрунту до першої скелетної гілки, і додатково нижню третину скелетних гілок — тобто ту частину крони, яка найбільше нагрівається взимку. Типова висота для дорослої яблуні — 1,5-1,8 метра. Побілка тільки до колін, як це часто роблять уздовж вулиць, від морозобоїн не рятує, бо основні тріщини з’являються вище, у розвилках.
Робочий підхід: у листопаді зачистити кору й побілити стовбури повним складом, у лютому пройтися вдруге там, де покриття зійшло. Витрата на доросле дерево — приблизно 1,5-2 літри розчину, і ці півгодини роботи восени коштують дешевше, ніж лікування тріщин на стовбурі протягом кількох наступних років.
