2670
Для гострого мієлоїдного лейкозу однією з найбільших проблем залишається те, що пухлинні клітини швидко пристосовуються до лікування і можуть виживати навіть тоді, коли терапія перекриває їм важливі джерела енергії. Дослідники з Університету Гетеборга та Case Western Reserve University запропонували інший підхід: одночасно позбавити клітини енергетичної підтримки й змусити їх продовжувати працювати на повній швидкості. У дослідах на клітинних моделях, зразках пацієнтів і мишах така стратегія призводила до загибелі лейкозних клітин.
Гострий мієлоїдний лейкоз, або AML, уражає кровотворну систему та кістковий мозок. Захворювання розвивається швидко, потребує негайного лікування й особливо часто зустрічається у дорослих. Навіть після первинної відповіді частина пацієнтів стикається з рецидивом, а окремі генетичні варіанти пухлини мають дуже несприятливий прогноз.
Новий підхід базується на молекулі AcTor. Вона впливає на сигнальний білок, пов’язаний із роботою mTOR — одного з головних «центрів керування» ростом клітини. mTOR визначає, коли клітині активно синтезувати білки, рости й витрачати енергію, а коли переходити в режим економії.
Дослідники поєднали AcTor з іксазомібом — препаратом, який пригнічує роботу протеасом і вже використовується в онкології. У результаті енергетичні можливості пухлинної клітини різко зменшувалися, але сигнал росту залишався активним. Автори порівнюють це з одночасним натисканням на газ і гальмо: клітина продовжує витрачати ресурси, яких у неї вже немає, і зрештою гине від стресу.
Комбінація виявилася активною не лише у лабораторних лініях AML, а й у первинних клітинах пацієнтів. Особливо важливо, що ефект зберігався при мутації TP53 — одному з варіантів гострого мієлоїдного лейкозу, який часто погано відповідає на лікування і пов’язаний із високим ризиком рецидиву.
У тваринних моделях дослідники також побачили зникнення лейкозних стовбурових клітин. Саме вони можуть переживати терапію і пізніше знову запускати хворобу. За словами авторів, це одна з найцікавіших частин результату, оскільки боротьба з такими клітинами є ключовою для зниження ризику повернення лейкозу.
Ще одним спостереженням стало підвищення рівня білка ADM2 після початку лікування. Дослідники припускають, що в майбутньому його можна буде використовувати як біомаркер відповіді — тобто за аналізом оцінювати, чи працює комбінація у конкретного пацієнта.
Попри сильні доклінічні результати, до застосування у людей ще далеко. Метод має пройти додаткову перевірку безпеки, оптимізацію доз і клінічні випробування. Автори наголошують, що робота поки не створила готової терапії, але показала новий спосіб атакувати рак через його метаболізм, не покладаючись лише на пошкодження ДНК.
https://medicalxpress.com/news/2026-09-dual-drug-approach-leukemia-cells.html
