2336
Викопні рештки трубчастого організму Conotubus із півдня Китаю дали найдавніший на сьогодні хімічний доказ тісного партнерства між твариною та мікроорганізмами. Вік знахідки становить приблизно 550 мільйонів років, тобто вона існувала ще наприкінці едіакарського періоду — задовго до кембрійського «вибуху» різноманіття тварин. За ізотопним складом сірки й молібдену дослідники дійшли висновку, що Conotubus, імовірно, жив у симбіозі з бактеріями, здатними використовувати токсичний сірководень як джерело енергії.
Сучасні тварини постійно покладаються на мікробних партнерів. Бактерії допомагають перетравлювати їжу, постачають поживні речовини, підтримують імунітет або дозволяють виживати в середовищах, де сам господар не зміг би існувати. Але встановити, коли саме такі союзи почали відігравати помітну роль в еволюції тварин, дуже складно.
Основна проблема полягає в тому, що самі мікроби майже не залишають упізнаваних слідів у викопному літописі. Навіть дуже добре збережений скелет або відбиток тіла не обов’язково покаже бактерії, які жили всередині чи на поверхні організму.
Тому міжнародна команда вирішила шукати не самих мікробів, а їхні хімічні сліди. Об’єктом став Conotubus — невелика трубчаста істота едіакарського віку, яку вважають м’якотілою твариною, схожою за загальним планом на черв’яка.
Едіакарський період був надзвичайно важливим етапом історії Землі. Він почався після глобальних зледенінь типу «Земля-сніжка» й завершився приблизно 541 мільйон років тому. Саме тоді з’явилися перші великі тварини, видимі неозброєним оком.
При цьому океани того часу часто містили мало кисню. У частині морських середовищ накопичувався сірководень — газ із характерним запахом тухлих яєць, який у високій концентрації токсичний для більшості тварин.
Дослідники проаналізували ізотопний склад сірки й молібдену в добре збережених рештках Conotubus. Ізотопи працюють як своєрідні хімічні підписи: різні біологічні та геохімічні процеси змінюють співвідношення їхніх форм по-різному.
Отримані сигнали найкраще узгоджувалися зі сценарієм, у якому всередині або безпосередньо поруч із твариною жили бактерії, що окиснювали сірководень. Для бактерій це було джерелом енергії, а для господаря — потенційним джерелом поживних речовин і способом переносити токсичне середовище.
Подібний тип симбіозу відомий у сучасних глибоководних тварин, зокрема трубчастих червів біля гідротермальних джерел. Там бактерії перетворюють неорганічні речовини на органіку й фактично годують свого господаря.
До цієї роботи найдавніші переконливі докази подібних тваринно-мікробних партнерств були приблизно на 100 мільйонів років молодшими. Нова знахідка відсуває історію такого симбіозу глибоко в докембрій і показує, що мікробні союзники могли допомагати першим тваринам освоювати екологічні ніші, які для інших організмів залишалися надто токсичними.
https://phys.org/news/2026-09-ancient-fossil-china-reveals-animalmicrobe.html
