2096
Популярна модель, за якою людський мозок нібито складається з давнього «рептильного» шару, поверх якого еволюція послідовно наростила емоційний та раціональний мозок, не відповідає сучасним даним. Дослідники з Технологічного інституту Джорджії запропонували іншу картину: еволюція мозку змінює баланс між різними способами організації нейронних мереж, а не просто додає нові поверхи.
Ідея «триєдиного мозку» стала популярною після робіт середини XX століття. У спрощеному викладі вона описує нижчі відділи як давню систему інстинктів, лімбічну систему — як центр емоцій, а неокортекс — як пізню надбудову для раціонального мислення.
Проблема полягає в тому, що сучасна еволюційна біологія не бачить мозок як набір незалежних шарів, що з’являлися один за одним. Навіть дуже давні структури мають багато функцій, а ділянки, які традиційно об’єднують під назвою лімбічної системи, відповідають не лише за емоції, а й за пам’ять, орієнтацію, нюх та інші процеси.
Команда Набіла Імама порівняла, як змінюються різні частини мозку в різних видів ссавців. Виявилося, що ділянки лімбічної системи часто збільшуються або зменшуються узгоджено, тоді як неокортекс змінюється у протилежному напрямку.
Дослідники пов’язали це з двома різними принципами нейронного «проводження». У неокортексі багато зв’язків організовані як просторові карти: сусідні ділянки тіла або поля зору представлені поруч. Інші системи використовують інший тип компактної та розподіленої архітектури.
Через обмежений об’єм черепа посилення одного принципу організації може відбуватися за рахунок іншого. Тому еволюцію можна розглядати як компроміс між двома способами побудови мереж, а не як просте нашарування «старого» й «нового» мозку.
Автори вважають, що ця ідея має значення не лише для нейробіології. Природні мережі значною мірою формуються ще до народження, тому їхня архітектура може підказати способи створення систем штучного інтелекту, які потребують менше даних і енергії для навчання.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260829235958.htm
