1870
Marine cloud brightening — одна з найбільш обговорюваних ідей кліматичної інженерії — звучить технічно просто: розпилювати дрібні частинки морської солі над певними районами океану, щоб низькі хмари відбивали більше сонячного світла. Нове моделювання показало, що такий підхід у сценарії SSP2-4.5 міг би дати близько 0,9°C глобального охолодження до кінця століття. Але ефект на посухи був далеко не однаковим у різних частинах світу.
Цей метод не прибирає CO2 з атмосфери. Він належить до solar radiation modification — спроб змінити кількість сонячної енергії, яку Земля поглинає.
Морські salt aerosols можуть збільшувати кількість cloud droplets. Якщо водяний вміст хмари залишається подібним, більша кількість дрібніших крапель робить її яскравішою й підвищує albedo.
Команда Zhejiang University та Xinjiang University використала CESM2 ensemble simulations. Базою був SSP2-4.5 — середній сценарій майбутніх парникових викидів. Дослідники моделювали ін’єкцію морської солі над окремими subtropical ocean regions і порівнювали кінець XXI століття зі сценарієм без втручання.
У середньому глобальна температура виявилася приблизно на 0,9°C нижчою, а загальний land drying trend слабшав. Один із головних механізмів — reduced potential evapotranspiration: при нижчій температурі атмосфера забирає з ґрунту й рослин менше води.
Команда аналізувала drought intensity, severity, frequency, duration та occurrence. У глобальному середньому більшість показників покращувалася, але карта змін була дуже нерівномірною.
Причина в тому, що охолодження одного океанічного регіону змінює атмосферну й океанічну циркуляцію. Через це опади можуть зміщуватися за тисячі кілометрів. Одні регіони отримують сильний виграш, інші — слабкий, а в окремих місцях ризик посухи може навіть погіршуватися.
Саме цей регіональний дисбаланс є однією з головних проблем geoengineering. Глобальна середня температура може виглядати краще, але політичні та екологічні наслідки визначатимуться тим, хто саме отримає більше або менше опадів.
Модель не є планом практичного розгортання. Залишаються питання про мусони, екосистеми, океанічну циркуляцію, наслідки раптового припинення втручання та міжнародне управління.
Результат показує головне: навіть локальна зміна яскравості хмар потенційно здатна перебудовувати гідрологічний цикл у глобальному масштабі.
