1303
Бджоли не просто збирають будь-який доступний пилок і з’їдають його у випадковій кількості. Нове дослідження показало, що вони здатні досить точно регулювати співвідношення поживних речовин у раціоні й уникати надлишку компонентів, які можуть бути для них шкідливими. Це допомагає пояснити, чому різноманіття квітів для запилювачів важливе не лише як джерело їжі, а як можливість самостійно скласти збалансоване «меню».
Пилок є головним джерелом білка, жирів, стеролів, вітамінів та інших поживних речовин для багатьох видів бджіл. Але склад пилку сильно відрізняється між рослинами. Один вид може містити більше білка, інший — жирів або певних амінокислот, і далеко не кожна комбінація однаково корисна.
Дослідники перевіряли, чи здатні бджоли самі вирівнювати цей дисбаланс, якщо їм запропонувати кілька джерел їжі різного складу. Комахам давали можливість обирати між раціонами, у яких змінювали співвідношення основних поживних компонентів.
Коли вибір був доступний, бджоли не зосереджувалися на одному варіанті. Вони комбінували різні джерела так, щоб у підсумку отримувати відносно стабільне співвідношення білків і жирів. Подібна поведінка нагадує так звану поживну саморегуляцію, відому в інших тварин.
Особливо показовою була реакція на надлишок. Бджоли не прагнули просто максимально збільшити споживання білка, хоча саме його часто вважають головним показником «якості» пилку. Надто білковий раціон вони компенсували іншою їжею, що вказує на важливість балансу, а не максимальної концентрації одного компоненту.
Для запилювачів це має безпосереднє екологічне значення. Якщо в ландшафті домінує лише одна культура або дуже вузький набір квітів, бджола може отримувати багато пилку, але не мати можливості скоригувати його склад. У такому випадку кількість корму не гарантує його повноцінності.
Це особливо актуально для сільськогосподарських територій із великими монокультурами. Під час масового цвітіння ресурсів може бути надзвичайно багато, але після завершення сезону або за одноманітного складу рослин харчова різноманітність різко падає.
Автори роботи вважають, що при оцінці середовища для запилювачів потрібно враховувати не лише число квітів, а й їхній поживний профіль. Рослини з різним складом пилку можуть доповнювати одна одну так само, як різні продукти в раціоні людини.
Дослідження також пояснює, чому створення квіткових смуг і багатовидових луків може бути кориснішим за висівання одного «медоносного» виду. Для бджоли різноманіття означає не просто більше корму, а можливість самостійно підібрати потрібну комбінацію поживних речовин.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260819041237.htm
