1200
Вік матері може залишати помітний біологічний слід у потомства навіть тоді, коли послідовність ДНК не змінюється. Дослідження на коловертках показало, що частина так званих материнських вікових ефектів пов’язана не з накопиченням незворотних мутацій, а зі змінами в роботі генів. Найважливішою деталлю стало те, що ці ефекти могли зникати вже в наступному поколінні.
Материнські вікові ефекти відомі в багатьох групах тварин — від безхребетних до ссавців. Потомство старших матерів може відрізнятися за тривалістю життя, фізіологією, темпами розвитку та іншими характеристиками. Одним із головних пояснень довго вважали поступове накопичення пошкоджень у статевих клітинах.
Для перевірки цієї версії дослідники використали коловерток Brachionus manjavacas — крихітних водних тварин, які швидко розмножуються й дозволяють простежити кілька поколінь за короткий час. Команда працювала з двома генотипами одного виду, щоб перевірити, наскільки результат залежить від спадкової основи.
Якби головною причиною були мутації, негативні наслідки мали б зберігатися або накопичуватися в наступних поколіннях. Проте в експерименті картина виявилася іншою: коли потомство старших матерів саме розмножувалося в молодому віці, пов’язані з віком відмінності могли швидко зменшуватися.
Такий результат більше відповідає епігенетичному механізму. Епігенетичні зміни не переписують ДНК, а змінюють активність окремих генів, наприклад через хімічні мітки на ДНК або пов’язаних із нею білках. Частина таких міток може залежати від фізіологічного стану матері й передаватися потомству.
Дослідники також побачили, що сила материнського вікового ефекту відрізнялася між двома генотипами. Це означає, що одна й та сама вікова зміна може мати різні наслідки залежно від спадкової лінії, а універсального сценарію для всіх організмів немає.
Робота не означає, що результати на коловертках можна напряму переносити на людину. Однак сама оборотність ефекту показує, що материнський вік може діяти не тільки через незворотне пошкодження генетичного матеріалу.
Наступним кроком має стати пошук конкретних молекулярних міток і генів, чия активність змінюється залежно від віку матері. Це допоможе відрізнити справді успадковану регуляцію від інших факторів — якості яйцеклітин, харчування та загального фізіологічного стану.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260819041220.htm
