3966
Парламент Молдови схвалив запровадження 60-денного надзвичайного стану у сферах енергопостачання та водопостачання. За рішення проголосували 54 депутати, 20 виступили проти, ще 22 не брали участі в голосуванні. Режим набуде чинності 26 вересня і має дати уряду можливість швидше реагувати на ризики дефіциту ресурсів.
Прем’єр-міністр Васіле Тофан пояснив депутатам, що уряд хоче отримати інструменти для дій на випередження, а не чекати, поки перебої вже перетворяться на масштабну кризу. Надзвичайний стан дозволяє спрощувати окремі закупівельні процедури, швидше перерозподіляти ресурси та ухвалювати тимчасові рішення без довгих бюрократичних погоджень.
Молдова особливо вразлива до енергетичних потрясінь через своє географічне положення між Україною та Румунією й історичну залежність від російських ресурсів. Останніми роками Кишинів активно перебудовує систему: збільшує імпорт із ЄС, розширює інтерконектори та намагається зменшити роль російського газу.
Окрема проблема — електроенергетика. Частина системи довгий час була прив’язана до генерації на лівому березі Дністра, а будь-яке загострення навколо Придністров’я або перебої з газом одразу створюють ризики для всієї країни. Саме тому уряд хоче мати більше свободи для оперативних закупівель електроенергії та резервних ресурсів.
Водночас запровадження надзвичайного режиму не означає автоматичних відключень чи обмежень для населення. Влада подає його як запобіжний механізм, який дозволить швидше втручатися, якщо виникне дефіцит. Населення закликають раціонально використовувати ресурси, але про примусові скорочення споживання наразі не йдеться.
Опозиція критикує уряд за те, що потреба в надзвичайних повноваженнях виникає вже не вперше. Її представники вимагають більшої прозорості закупівель та пояснень, чому звичайні механізми не дозволяють достатньо швидко реагувати. Кабінет міністрів відповідає, що нестабільність у регіоні вимагає гнучкості, якої стандартна процедура не дає.
Наступні два місяці стануть перевіркою нової моделі енергетичної безпеки Молдови. Уряд має одночасно підтримувати стабільні поставки, не допустити різкого стрибка цін і продовжувати інтеграцію з європейським енергетичним ринком. Саме тому рішення про надзвичайний стан розглядають не як окремий епізод, а як частину довшого переходу від старої енергетичної залежності до нової системи постачання.
