Неандертальський варіант рецептора гормону росту досі додає людям м’язової маси

Частина сучасних людей досі носить варіант рецептора гормону росту, успадкований від неандертальців приблизно 47 тисяч років тому. Нове дослідження показало, що цей генетичний спадок не є нейтральним: у дорослих носіїв у середньому приблизно на 270 грамів більше м’язової маси, а вирощені в лабораторії клітини з неандертальською версією рецептора сильніше реагують на гормон росту.

Неандертальці в середньому мали міцнішу статуру, ніж більшість сучасних людей. Їхні кістки свідчать про розвинену мускулатуру, а характерними рисами також були виражені надбрівні дуги та відносно короткі корені зубів.

Гормон росту регулює розвиток кісток і м’язів. Він виділяється гіпофізом, потрапляє у кров і діє на клітини після зв’язування зі спеціальним рецептором на їхній поверхні.

Дві неандертальські зміни в одному рецепторі

Міжнародна команда під керівництвом Хуго Зеберга з Karolinska Institutet та Філіпа Каніса з Max Planck Institute for Evolutionary Anthropology виявила дві амінокислотні зміни, характерні саме для неандертальської версії рецептора гормону росту.

У лабораторному експерименті клітини з цим варіантом після впливу гормону росту росли на 40% більше, ніж клітини з найпоширенішою сучасною людською версією рецептора. Більшу частину посиленого ефекту дослідники пов’язали з однією з двох амінокислотних замін.

Неандертальський варіант особливо поширений у Південній та Східній Азії. У деяких південноазійських популяціях його мають до 24% людей, тоді як серед європейців — приблизно 0,5%.

Ефект проявляється після дитинства

Учені проаналізували антропометричні дані понад 6000 дітей і не побачили зв’язку між цим варіантом і ростом до 11 років. Це вказує, що його вплив може ставати помітним пізніше — ймовірно, у період статевого дозрівання, коли рівень гормону росту істотно змінюється.

У дорослих носії мали в середньому близько 270 грамів додаткової м’язової маси. Також у них частіше спостерігали трохи коротшу задню частину нижньої щелепи та коротші корені зубів — риси, що нагадують типові особливості неандертальців.

Автори підкреслюють, що ефект невеликий. Один генетичний варіант не визначає загальну зовнішність людини й не може сам пояснити масивну статуру неандертальців. На зріст, форму тіла і м’язову масу впливають багато генів, харчування, фізична активність і середовище.

Джерело: Phys.org / Max Planck Society