1813
Баклажан найсмачніший не тоді, коли його насіння вже повністю дозріло, а раніше — у технічній стиглості. У цей момент плід має характерний для сорту розмір, гладку блискучу шкірку й пружну м’якоть. Якщо залишити його на кущі надто довго, шкірка тьмяніє, насіння грубішає, а смак стає менш ніжним.
Колір залежить від сорту: плоди бувають темно-фіолетовими, білими, смугастими або світлішими. Тому оцінювати стиглість лише за відтінком не можна. Значно надійніші ознаки — розмір, блиск шкірки та пружність.
Легке натискання допомагає оцінити плід
У правильно стиглого баклажана шкірка після легкого натискання швидко повертається у вихідне положення. Якщо плід дуже твердий і ще малий, йому потрібно більше часу. Якщо вм’ятина довго не зникає, баклажан уже може бути перезрілим.
Плід зрізають секатором або ножицями разом із короткою частиною плодоніжки. Відривати його руками небажано — тверда плодоніжка може пошкодити гілку.
Під час масового плодоношення кущі перевіряють кожні кілька днів. Регулярний збір звільняє рослину від уже готових плодів і дозволяє більше ресурсів спрямувати до молодшої зав’язі.
Наприкінці сезону не чекайте рекордного розміру
Коли ночі стають прохолоднішими, ріст баклажанів сповільнюється. Якщо плід уже має нормальну пружність і блиск, краще зняти його, ніж чекати перезрівання.
Для кулінарного використання найкращий баклажан — молодий, щільний і блискучий. Саме такий момент збору дає ніжнішу м’якоть і менше грубого насіння.
