3635
The Washington Post опублікував матеріал про сімох представників російських еліт, яких видання розглядає як фігури, що можуть відіграти помітну роль у можливому майбутньому переході влади після Володимира Путіна. Йдеться не про офіційно визначених наступників і не про прогноз результату майбутніх політичних процесів, а про аналіз нинішньої системи та людей, які вже займають у ній впливові посади.
Серед згаданих виданням — прем’єр-міністр Михайло Мішустін і Олексій Дюмін, який пройшов шлях від служби в охороні Путіна до високих посад у військовій та державній системі. Мішустін формально має особливий статус, оскільки за російською Конституцією саме прем’єр тимчасово виконує президентські повноваження у разі дострокового припинення повноважень глави держави.
Окрему групу складають представники впливових родин і оборонно-промислового блоку. The Washington Post згадує віцепрем’єра Дмитра Патрушева, сина колишнього директора ФСБ Миколи Патрушева, голову Рахункової палати Бориса Ковальчука та першого віцепрем’єра Дениса Мантурова, чия кар’єра тісно пов’язана з промисловістю та військовим виробництвом.
До переліку також потрапили мер Москви Сергій Собянін і перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко. Собянін має довгий управлінський досвід і протягом багатьох років очолює найбільший російський мегаполіс, тоді як Кирієнко відповідає за значну частину внутрішньополітичних процесів у Кремлі.
Саме відсутність офіційно визначеного наступника є ключовою особливістю системи. За оцінкою видання, Путін вибудував модель, у якій жоден окремий політик не отримує достатньо самостійного впливу, щоб перетворитися на очевидного спадкоємця. У результаті майбутній перехід влади, якщо він відбудеться, може залежати від домовленостей між кількома групами — силовиками, чиновниками, військово-промисловим комплексом і великим бізнесом.
Видання також звертає увагу, що всі названі ним фігури є частиною чинної системи, а не її опозицією. Тому сам факт зміни персоналії на найвищій посаді не дозволяє автоматично робити висновки про зміну зовнішньої чи внутрішньої політики Росії. Матеріал описує структуру впливу, але не встановлює, хто саме і за яких умов отримає владу.
