3618
Азербайджан відкинув твердження про те, що нібито тиснув на Францію, намагаючись домогтися виключення російсько-узбецького мільярдера Алішера Усманова із санкційного списку Європейського Союзу. Високопоставлений азербайджанський дипломат назвав такі повідомлення необґрунтованими, хоча визнав, що Баку справді публічно підтримував ідею скасування обмежень щодо бізнесмена. Таким чином, азербайджанська сторона розділяє політичну підтримку Усманова і будь-які звинувачення в прямому тиску.
За словами представника Азербайджану, країна не втручалася у санкційні процедури США чи Євросоюзу і не намагалася впливати на окремі столиці. Водночас Баку разом з іншими членами Організації тюркських держав звертався до західних лідерів із закликами переглянути статус Усманова. В Азербайджані його представляють як філантропа та діяча, який підтримував зв’язки між Заходом, Центральною Азією та тюркськими країнами.
Суперечка виникла після повідомлення Reuters про те, що Франція закликала партнерів по ЄС розглянути можливість виключення Усманова із санкційного переліку. За даними дипломатичних джерел агентства, питання могло бути пов’язане з відносинами Парижа і Баку та долею двох французьких громадян, яких утримують в Азербайджані. Саме цей можливий зв’язок і став предметом найбільшої уваги.
Один із французьких громадян був засуджений азербайджанським судом за звинуваченням у шпигунстві. Французька сторона критикувала справу і заявляла, що щонайменше одного зі своїх громадян утримують без належних підстав. На цьому тлі європейські дипломати припускали, що санкційне питання могло стати частиною ширших неформальних переговорів.
Азербайджан категорично відкидає таке трактування і наполягає, що дві теми не пов’язані. Для Баку важливо спростувати припущення про політичний торг навколо санкцій ЄС, оскільки це могло б створити додаткову напругу у відносинах із європейськими інституціями. Париж, своєю чергою, не коментує всі деталі дипломатичних контактів.
Усманов перебуває під санкціями Євросоюзу через зв’язки з російською владою, а рішення про продовження персональних обмежень потребують регулярного погодження держав-членів. Тому будь-яка пропозиція виключити окрему особу зі списку неминуче стає предметом переговорів між столицями. Нинішня історія показує, наскільки санкційна політика може переплітатися з двосторонніми відносинами, консульськими справами та ширшими геополітичними інтересами.
