952
Передчасні пологи часто означають для родини тижні тривоги, складного лікування та очікування новин про стан дитини. У відділеннях інтенсивної терапії немовлята можуть перебувати в кувезах, потребувати допомоги з диханням і постійного спостереження лікарів. Утім, сучасна неонатологія дедалі частіше розглядає батьків не як відвідувачів, а як повноцінних учасників процесу догляду. Саме такий підхід українським медикам показали під час поїздки до Амстердама.
Фахівці відвідали дитячу лікарню Emma Kinderziekenhuis у складі Amsterdam UMC. Її працівники пояснили, як організувати лікування передчасно народжених дітей так, щоб мама й тато могли залишатися поруч, отримувати потрібні знання та поступово брати участь у звичайних щоденних процедурах. Особливість моделі полягає не у відмові від професійної медичної допомоги, а в поєднанні роботи спеціалістів із постійною присутністю родини.
Як батьки стають частиною медичної команди
Медсестра відділення Кікі Руге розповіла, що раніше родини були бажаними гостями, але значно менше долучалися до безпосереднього догляду за немовлятами. Сімейно-інтегрований підхід передбачає цілодобовий доступ батьків до відділення, можливість побутового облаштування поруч із дитиною та участь у медичних обходах. Така організація допомагає родинам краще розуміти перебіг лікування, а медичному персоналу — вибудовувати довірливу комунікацію.
Батьків навчають практичних навичок відповідно до стану малюка: як безпечно змінювати підгузки, як годувати дитину, якій потрібна додаткова підтримка, та коли можливий контакт «шкіра до шкіри». Останній також називають методом кенгуру. Його застосовують за погодженням із лікарями, оскільки для дуже недоношених дітей навіть звичні для здорового немовляти дії потребують обережності та моніторингу. У відділенні лікують дітей, які народилися вже з 24-го тижня вагітності, а найменший виходжений пацієнт важив 410 грамів.
Що з цього можуть використати в Україні
Поїздку організували Українська академія педіатричних спеціальностей та громадська організація «Ранні пташки». Її очільниця Олександра Балясна звернула увагу на те, що сімейний підхід має бути частиною повсякденних процесів лікарні, а не лише доброю волею окремих співробітників. Для його впровадження потрібні навчання персоналу, достатньо простору та чіткі правила участі батьків у догляді за дітьми з різними потребами.
Лікарка Ірина Кондратова наголосила на необхідності цілісної системи супроводу, яка не закінчується в момент виписки з лікарні. Передчасно народжена дитина може потребувати тривалого контролю росту й розвитку, оглядів вузьких спеціалістів, реабілітації та допомоги сім'ї. Якщо стаціонарна і подальша амбулаторна допомога не пов'язані між собою, частина важливих потреб залишається без належної уваги. Водночас сама поїздка не означає, що нідерландську систему вже повністю впровадили в Україні: йдеться про вивчення практик і можливості їх поступової адаптації.
У центрі цієї моделі — просте, але принципове положення: тяжкохвора новонароджена дитина потребує не лише обладнання та ліків, а й безпечної близькості з родиною. Залучення батьків за підтримки команди фахівців може допомогти зберегти емоційний зв'язок і підготувати сім'ю до повернення додому. Для українських лікарень такий досвід є приводом переосмислити організацію допомоги там, де це дозволяють ресурси й безпека пацієнтів.
