927
Фінал життя Сонця може виявитися значно хаотичнішим, ніж вважали раніше. Нові суперкомп’ютерні моделі показують, що після перетворення нашої зорі на білого карлика нестабільність може охопити не лише внутрішні планети, а й далекі газові гіганти. Навіть Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун можуть втратити стабільні орбіти вже протягом приблизно мільярда років після завершення активної еволюції Сонця.
Сценарій починається через кілька мільярдів років, коли Сонце вичерпає запаси водню в ядрі й перетвориться на червоного гіганта. Внутрішні планети опиняться під прямою загрозою поглинання, а зоря почне інтенсивно втрачати масу.
Найнебезпечнішими можуть бути нерівномірні викиди маси
Раніше моделі часто припускали, що Сонце втрачатиме речовину відносно плавно й симетрично. У такому разі зовнішні планети просто віддалилися б на ширші орбіти й могли залишатися стабільними надзвичайно довго.
Нова робота враховує хаотичні й асиметричні викиди. Кожен такий епізод діє як невеликий гравітаційний поштовх. За мільйони й мільярди років вони здатні накопичуватися й поступово розхитувати всю систему.
Орбіти можуть почати перетинатися
У симуляціях частина планет переходила на нестабільні траєкторії ще до того, як білий карлик остаточно «заспокоювався». Після цього можливі близькі зближення, гравітаційне розсіювання й навіть повний викид планет із Сонячної системи.
Саме тому дослідники повертаються до старої інтуїції Ньютона, який ще століття тому підозрював, що планетний порядок може бути не вічним. Для сучасної Землі це не має практичного значення, але змінює уявлення про те, як довго планетні системи здатні зберігати стабільність після смерті своєї зорі.
https://www.rbc.ua/rus/news/lishe-zemlya-vcheni-doveli-shcho-sontse-zruynue-1791468499.html
