917
На світанку над згаслим марсіанським вулканом Арсія щодня виникає гігантська біла хмара, яка простягається на сотні й навіть тисячі кілометрів, а через кілька годин повністю зникає. Цей феномен відомий як Arsia Mons Elongated Cloud, або AMEC, і роками дивував планетологів: атмосфера Марса надзвичайно суха, а сама хмара складається з кристалів водяного льоду.
Гора Арсія має близько 20 кілометрів заввишки — приблизно вдвічі більше за Еверест. Хмара формується над її західним схилом під час марсіанського літа й може розтягуватися приблизно на 1800 кілометрів, тобто на значну частину екваторіальної області планети.
Ключ знайшли в повітряних хвилях над схилом
Нове моделювання показало, що ранкові вітри змушують повітря різко підніматися вздовж схилів Арсії. Під час підйому воно охолоджується, а невелика кількість водяної пари конденсується в кристали льоду.
Однак класична земна метеорологія не могла повністю пояснити довжину й стабільність хмари. Дослідникам довелося врахувати складну взаємодію орографічних хвиль, температурних інверсій і надзвичайно розрідженої марсіанської атмосфери.
Хмара живе лише кілька годин
Після сходу Сонця поверхня та нижні шари атмосфери прогріваються. Умови для конденсації зникають, кристали льоду сублімують, і довгий «хвіст» поступово розчиняється.
Багаторічні спостереження Mars Express дозволили простежити сезонність AMEC і перевірити модель. Це один із найяскравіших прикладів того, як на Марсі може працювати складна локальна погода навіть за дуже малої кількості води.
