920
Паркувальне місце під вікнами часто перетворюється на предмет майже особистої власності: мешканці ставлять конуси, ланцюги, металеві стовпчики або таблички з номером авто й вважають, що інші водії вже не мають права залишати там машину. Насправді сама звичка користуватися певною ділянкою двору роками не робить її приватною. Верховний Суд наголошує: прибудинкова територія пов’язана зі спільними правами співвласників будинку.
Один власник квартири не може одноосібно оголосити частину двору своєю персональною парковкою лише тому, що місце розташоване під його вікнами або він традиційно ставить там авто. Так само ланцюг, стовпчик чи складний блокіратор сам по собі не створює юридичного права забороняти доступ іншим мешканцям.
Звичка ставити машину роками не створює права власності
Важливий нюанс стосується землі. Навіть якщо право на конкретну прибудинкову ділянку не оформлене окремим записом у реєстрі, це не означає, що співвласники будинку взагалі позбавлені права користуватися територією чи захищати свої інтереси. Судова практика визнає зв’язок земельної ділянки з обслуговуванням багатоквартирного будинку.
Самовільний блокіратор може, навпаки, створити проблему для того, хто його встановив. Якщо конструкція перешкоджає іншим співвласникам користуватися спільною територією або проїздом, мешканці мають право вимагати усунення такої перешкоди. Насамперед варто звернутися до ОСББ або управителя й з’ясувати, на якій підставі встановили стовпчик чи ланцюг.
Це не означає, що організувати персоналізоване паркування у дворі неможливо в принципі. Співвласники можуть визначати порядок користування територією спільним рішенням, наносити розмітку, встановлювати шлагбауми чи іншу систему доступу. Ключова різниця полягає в тому, що рішення приймається належним чином для всього будинку, а не однією людиною на власний розсуд.
Якщо самовільну конструкцію не прибирають, ситуацію можна зафіксувати на фото й надалі захищати право на користування спільною територією в правовому порядку. Верховний Суд підтверджує, що можливість такого захисту не залежить виключно від наявності окремої державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Водночас відсутність у сусіда права «забронювати» місце не дає іншому водієві свободи паркуватися будь-де. Потрібно дотримуватися ПДР, не перекривати входи, проїзди та доступ для пожежної, швидкої чи іншої спецтехніки. Тому справедливий принцип двору виглядає не як «хто перший поставив конус», а як правила, однакові для всіх співвласників.
Практично це означає, що найкращий спосіб уникнути постійних конфліктів — не встановлювати самовільні бар’єри, а домовитися про прозору схему користування двором на рівні всіх співвласників.
Для читача це важливо ще й тому, що подібні зміни впливають не лише на сухі характеристики, а й на повсякденне користування автомобілем, витрати, зручність і майбутню вартість володіння. Саме тому тема має значення не тільки для фанатів бренду, а й для ширшого автомобільного ринку.
