864
Володимир Бебешко у 70 років залишається однією з найяскравіших і водночас суперечливих фігур українського шоу-бізнесу. Його біографія справді схожа на сценарій великого серіалу: музичне дитинство у Стрию, гастролі ще в десять років, робота з відомими артистами, тюремний строк у радянські часи, шлюб просто за ґратами, еміграція до США, повернення в Україну, співпраця зі «Скрябіним», телевізійний «Шанс», продюсерські конфлікти та важкі проблеми зі здоров’ям.
Бебешко народився 7 вересня 1956 року у Стрию на Львівщині в дуже музичній родині. Його батько був акордеоністом, танцюристом і хормейстером, а брат Леонтій згодом став відомим як артист Левко Дурко. У домі постійно були музиканти, репетиції та суперечки про музику, тому для Володимира професійний шлях фактично визначився ще в дитинстві.
Разом із батьком і братом він грав у «Тріо Бебешки» на курортах Моршина та Трускавця. Володимиру було близько десяти років, коли він уже регулярно виступав перед публікою на барабанах. Потім були музична школа, училище й різні колективи.
В’язниця й шлюб за ґратами
Один із найбільш драматичних епізодів стався у 1980-х. Під час гастролей у Нижньому Новгороді Бебешка заарештували за так звану спекуляцію — перепродаж дефіцитних імпортних речей. За його словами, йшлося про джинси, які він продавав, щоб додатково заробляти. У радянській системі це вважалося кримінальним злочином.
Музиканта засудили на чотири роки, хоча фактично за ґратами він провів близько двох і вийшов за амністією. Саме у в’язниці він одружився зі співачкою Вікторією Врадій, відомою як Сестричка Віка. Бебешко багато років потому називав цей день одним із найщасливіших у житті, попри дуже дивні обставини.
Після звільнення вони певний час жили у США, однак шлюб зрештою розпався: Володимир повернувся до України, а Віка залишилася в Америці.
Саме він одним із перших почув потенціал «Скрябіна»
У 1990-х Бебешко виступав із «Братами Гадюкіними» та Сестричкою Вікою в Новояворівську. Серед слухачів він помітив молодих музикантів, які дуже активно реагували на концерт. Це був «Скрябін» на чолі з Андрієм Кузьменком.
Кузьма показав Бебешку записи в домашній студії, облаштованій у підвалі. Якість була слабкою, але продюсер почув у піснях потенціал і запросив музикантів до професійнішої львівської «Студії Лева». Там записали «На даху» та «Птахи». З цього почалася багаторічна дружба й професійний зв’язок.
Пізніше Бебешко став одним із продюсерів шоу «Шанс», де знову працював із Кузьмою. Сам він згадував цей період як один із найприємніших у кар’єрі: на зйомки йшов «як на свято», бо поруч із Андрієм завжди було весело.
Від «Пающіх трусів» до закриття проєкту
У 2008 році Бебешко разом із Кузьмою створив сатиричний гурт «Пающіє труси». Проєкт задумували як пародію на залаштунки шоу-бізнесу, де через іронію говорили про продюсерські правила, сексуалізацію артисток і механізми індустрії. Улітку 2026 року Бебешко заявив, що гурт остаточно припинив існування: епоха змінилася, а учасниці зайнялися іншими справами.
Серед інших артистів, із якими він працював, були Міла Нітіч та Солоха. Співпраця з Нітіч завершилася конфліктом, який співачка пізніше публічно описувала як дуже болісний професійний розрив.
Останні роки життя продюсера також позначені проблемами зі здоров’ям. Він пережив інсульт, після якого відновлювався й переглядав темп роботи. Водночас повністю з музики не пішов і продовжує коментувати індустрію, згадувати історії минулого та працювати з окремими проєктами.
Бебешко залишається представником покоління, яке пройшло від радянських філармоній до комерційного українського телебачення, а потім — до цифрової епохи. Саме тому його біографія цікава не лише особистими драмами, а й тим, як через одну кар’єру можна побачити кілька абсолютно різних етапів розвитку української популярної музики.
