8 жовтня Метт Деймон святкує 56-річчя. За більш ніж три десятиліття в кіно він пройшов шлях від хлопця з Кембриджа, який покинув Гарвард заради акторської кар’єри, до володаря «Оскара», героя однієї з найвідоміших шпигунських франшиз і постійного партнера режисерів масштабу Стівена Спілберга, Мартіна Скорсезе, Рідлі Скотта та Крістофера Нолана. При цьому його кар’єра цікава тим, що ніколи не трималася на одному типі ролей.

Метью Пейдж Деймон народився 8 жовтня 1970 року в Кембриджі, штат Массачусетс. Його батько працював у сфері фінансів і нерухомості, мати була викладачкою. Після розлучення батьків Метт жив із мамою та старшим братом. Саме в Кембриджі він у дитинстві познайомився з Беном Аффлеком, який мешкав неподалік. Ця дружба згодом перетворилася на одну з найбільш відомих творчих історій Голлівуду.
Після школи Деймон вступив до Гарварду, але диплома так і не отримав. На той момент акторські пропозиції вже почали конкурувати з навчанням, а він дедалі серйозніше сприймав кіно як майбутню професію. Першою появою на великому екрані стала невелика роль у «Містичній піці» 1988 року. Потім були епізоди, реклама та поступово складніші роботи.
Сценарій, який змінив усе
Головний прорив Деймон створив собі фактично сам. Ще в Гарварді він почав писати історію про математично обдарованого хлопця з непростим характером. До роботи долучився Бен Аффлек, і разом вони довели сценарій до повнометражного фільму «Розумник Вілл Гантінг». Голлівуд не одразу погодився на їхні умови: молоді автори наполягали, що хочуть не лише продати текст, а й самі зіграти головні ролі.
У 1997 році фільм Гаса Ван Сента вийшов у прокат і став великим успіхом. Деймон зіграв Вілла Гантінга, отримав номінацію на «Оскар» за акторську роботу, а разом з Аффлеком виграв статуетку за найкращий оригінальний сценарій. Для молодих друзів це була майже миттєва зміна статусу — від перспективних акторів до людей, з якими великі студії вже хотіли працювати.
Після цього Деймон не застряг у ролі «розумного драматичного героя». Уже наступного року він знявся у «Врятувати рядового Раяна» Стівена Спілберга, потім були «Догма», «Талановитий містер Ріплі» та інші дуже різні проєкти. Для ролі Ріплі актор схуд приблизно на 13,5 кілограма й навчався грати на піаніно.
Джейсон Борн зробив його героєм бойовика
У 2002 році вийшла «Ідентифікація Борна». До цього Деймон не сприймався як очевидний герой великого шпигунського екшену, і саме тому кастинг спрацював особливо добре. Його Джейсон Борн був не типовим непереможним суперменом, а розгубленою людиною з провалами пам’яті, яка поступово відновлює власну історію.
Франшиза стала величезним успіхом і закріпила Деймона як актора, здатного працювати одночасно у драмі й масштабному комерційному кіно. Паралельно він знімався у трилогії «Оушена», працював із Скорсезе у «Відступниках», з’явився в «Інтерстелларі» Нолана та зіграв центральну роль у «Марсіянині» Рідлі Скотта, за яку знову отримав номінацію на «Оскар».
Окремою частиною його кар’єри залишається продюсування й сценарна робота. Разом із Беном Аффлеком Деймон продовжує створювати власні проєкти, а їхня багаторічна дружба давно стала рідкісним прикладом партнерства, яке пережило і ранню славу, і великі гроші, і десятиліття в конкурентному Голлівуді.
В особистому житті актор багато років залишається з Лючіаною Баррозо, з якою познайомився у Маямі у 2003 році. Вони одружилися у 2005-му й виховують трьох спільних дочок, а також доньку Лючіани від попередніх стосунків.
У 2023 році Деймон знову працював із Ноланом в «Оппенгеймері», де зіграв генерала Леслі Гровза. Наступним великим спільним проєктом стала «Одіссея». Окремим епізодом його біографії стала відмова від «Аватара», яка потенційно коштувала сотень мільйонів доларів. Деймон пояснював, що був пов’язаний іншими зобов’язаннями й не хотів підводити команду. Ця історія добре доповнює образ актора, чия кар’єра будувалася не лише на вдалих ролях, а й на рішеннях, наслідки яких неможливо було передбачити наперед.

849