702
Френсіс Хальцен із Університету Вісконсину в Медісоні став лауреатом Нобелівської премії з фізики 2026 року за внесок у створення нейтринної обсерваторії IceCube та відкриття високоенергетичних нейтрино астрофізичного походження. Саме ці «примарні частинки» дали астрономам новий спосіб вивчати найекстремальніші процеси у Всесвіті.
IceCube принципово відрізняється від звичайного телескопа. Це величезна мережа фотодетекторів, занурених глибоко в антарктичний лід на Південному полюсі. Нейтрино майже не взаємодіють із речовиною й здатні проходити крізь цілі планети, тому для їхньої реєстрації потрібен колосальний об’єм прозорого середовища. Коли рідкісне нейтрино все ж взаємодіє з атомами льоду, утворюються заряджені частинки, чиє слабке світіння й фіксують датчики.
Від ідеї 1988 року до нового виду астрономії
Ідею використовувати антарктичний лід як природне середовище для великого нейтринного детектора Хальцен запропонував ще наприкінці 1980-х. До IceCube існувала менша установка AMANDA, яка працювала на Південному полюсі в 1990-х і стала технологічною основою майбутньої обсерваторії.
Ключовий прорив стався у 2013 році, коли IceCube переконливо зафіксував групу нейтрино з енергіями понад 30 тераелектронвольт і показав, що вони мають позаземне походження. Це означало народження нейтринної астрономії як окремого інструменту спостереження за космосом.
На відміну від заряджених частинок, траєкторії яких викривляють магнітні поля, нейтрино летять майже прямою лінією від джерела. Вони також можуть виходити з надзвичайно щільних областей, крізь які світло або інше електромагнітне випромінювання не проходить.
Премію Хальцен отримав одноосібно
Розмір премії цього року становить 12 мільйонів шведських крон. Оскільки Хальцен став єдиним лауреатом у цій номінації, він отримає всю суму. Урочиста церемонія вручення медалі та диплома традиційно відбудеться 10 грудня у Стокгольмі.
