592
Прокинутися з «чужою» кистю, мурашками в пальцях або відчуттям, ніби рука не слухається, — дуже поширена ситуація. У більшості випадків вона пов’язана не з небезпечною хворобою, а з тимчасовим стисканням нерва під час сну. Проте якщо це повторюється майже щоночі, варто розібратися, який саме нерв страждає і чому.
У матеріалі U-News пояснюється, що одна з найчастіших причин — сон із рукою під головою або подушкою. Вага голови й шиї створює тиск на плечове сплетення та периферичні нерви, а зігнутий лікоть додатково може стискати ліктьовий нерв.
Якщо німіють мізинець і безіменний палець, часто причиною є саме ліктьовий нерв. Він проходить поверхнево біля внутрішньої частини ліктя й легко стискається, коли людина довго спить із сильно зігнутою рукою.
Якщо більше страждають великий, вказівний і середній пальці, варто думати про серединний нерв і синдром карпального каналу. Уночі симптоми часто посилюються, бо люди несвідомо згинають зап’ястя.
Зазвичай допомагає зміна пози: не класти руку під голову, намагатися спати з більш прямими зап’ястями й ліктями, не стискати кисті під тілом. Деяким людям із карпальним тунелем лікар рекомендує нічний ортез, який утримує зап’ястя в нейтральному положенні.
Оніміння може мати й інші причини — проблеми шийного відділу хребта, діабет, дефіцит вітаміну B12, полінейропатію або порушення кровообігу. Тому повторюваний симптом не варто автоматично списувати лише на незручну подушку.
Термінова допомога потрібна, якщо оніміння виникло раптово разом зі слабкістю руки, перекосом обличчя, порушенням мови або сильним запамороченням. Це вже може бути ознакою інсульту. Якщо ж симптом поступовий, але повторюється тижнями, варто звернутися до невролога або сімейного лікаря.
Якщо ранкове оніміння виникає лише зрідка й минає за кілька хвилин після зміни положення, це зазвичай не небезпечно. Але якщо з часом додається біль, слабкість хвату, людина починає впускати предмети або втрачає чутливість у пальцях, обстеження краще не відкладати.
Лікар може перевірити чутливість і силу, а за потреби призначити електронейроміографію, щоб оцінити швидкість проведення сигналу по нерву. Такий підхід допомагає відрізнити карпальний тунель, ураження ліктьового нерва, проблему шийного відділу або іншу нейропатію.
