Молекулярний годинник відсуває появу тварин на 200 млн років

Водночас хімічні сліди — так звані ліпідні біомаркери, пов’язані з губками, — натякають, що тварини вже існували наприкінці кріогенного періоду, тобто понад 635 млн років тому. Останні аналізи показують, що характерні для губок сигнатури зберігаються в неопротерозойських породах у достатній кількості, аби вказувати на їхню присутність.

Це створює різкий розрив: геологічні відклади дають чіткі тіла тварин лише з едіакарію, тоді як хімічні дані відсувають їх появу ще далі в минуле.

Сумнів у «верхній межі» за скам’янілостями Вень’ан

Палеонтологиня Орін Лоул Дербін (Orin Lole Durbin) з Вірджинського політехнічного інституту та її колеги зосередилися на тому, як саме вчені задають максимальний вік появи тварин у моделях молекулярного годинника. Такі моделі використовують генетичні відмінності між сучасними видами, щоб оцінити час розходження еволюційних ліній.

Часто для цього застосовують Вень’анську біоту в Китаї: винятково добре збережені фосфоритові мікрофосилії з едіакарських відкладів вважаються верхньою межею для виникнення тварин — якщо їх там немає, значить тварин ще не було.

Команда дослідників перевірила цю логіку на іншому сховищі мікрофосилій — Хесеенській біоті в Монголії, датованій приблизно 550–526 млн років тому. У цей час тварини вже точно існували в інших регіонах, проте в Хесеенській біоті їхніх достовірних решток також немає.

Важливо, що мікрофосилії з Монголії збереглися не гірше, ніж у Вень’ані, і два комплекси поділяють кілька спільних видів. Тобто умови збереження та детальність викопного запису подібні, але тварини все одно відсутні.

На думку авторів, це руйнує аргумент, що «якби тварини існували в час формування відкладів Вень’анської біоти, ми обов’язково знайшли б їхні рештки». Хесеенська біота показує, що навіть за чудового збереження тварини можуть бути відсутні в конкретному середовищі або не фосилізуватися належним чином.

Перекалібрування молекулярного годинника

Лоул Дербін, Росс Андерсон (Ross Anderson) з Оксфордського музею природознавства та їхні колеги припускають, що відсутність тварин у Вень’ані та Хесеені може пояснюватися екологічними умовами або специфікою фосилізації, а не їхнім реальним неіснуванням у той час.

Тому дослідники замінили молодші едіакарські обмеження (зокрема Вень’анську біоту) у розрахунках молекулярного годинника на старіші тоніанські відклади. Коли ці нові, давніші межі використали для калібрування моделей, оцінки віку походження тварин суттєво зсунулися назад у часі.

За різних варіантів калібрування поява крони тварин (crown-group animals — групи, що включає останнього спільного предка всіх сучасних тварин і всіх його нащадків) потрапляє в інтервал приблизно 800–700 млн років тому.

Автори наголошують, що це не прямий доказ наявності тварин 800 млн років тому, оскільки передедіакарські тілесні скам’янілості тварин досі не знайдено. Втім, нові дані з Монголії, за їхніми словами, підривають один із головних аргументів, який обмежував походження тварин рамками едіакарського періоду.

Що далі шукають палеонтологи

Науковці підкреслюють, що тепер потрібні систематичні пошуки потенційних слідів ранніх тварин у різних регіонах світу, з різними типами порід і механізмами збереження.

Йдеться не лише про класичні скелетні чи м’якотілі скам’янілості, а й про сліди діяльності (наприклад, ходи, нори, борозни в осадах) та хімічні біомаркери, подібні до тих, що приписують губкам.

Поки ж комплексні докази не будуть знайдені, точну дату «народження» тваринного царства визначити неможливо. Нинішнє дослідження демонструє, наскільки сильно оцінки віку можуть залежати від того, які геологічні межі закладають у моделі молекулярного годинника, і відкриває можливість набагато давнішої історії тварин на Землі.

Молекулярний годинник відсуває появу тварин на 200 млн років з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com