251
Приблизно 35 мільйонів років тому на територію сучасного Сибіру впав астероїд діаметром близько семи кілометрів. Удар сформував Попігайський кратер діаметром приблизно 100 кілометрів — одну з найбільших підтверджених ударних структур на Землі. Колосальний тиск під час зіткнення був настільки сильним, що частина графіту в навколишніх породах майже миттєво перетворилася на алмази.
Кратер розташований у дуже важкодоступній частині Сибіру, приблизно за 300 кілометрів на схід від Хатанги та майже за 900 кілометрів на північний схід від Норильська. Через віддаленість регіону його детальне вивчення довго було складним, а доступ до частини території додатково обмежували через величезні поклади ударних алмазів.
Алмази Попігаю знаходять у радіусі приблизно до 13,6 кілометра від центру удару. Вони відрізняються від класичних ювелірних каменів: часто мають складну мікроструктуру й не підходять для огранювання. Проте саме така будова може бути корисною в промисловості, де важливі твердість і зносостійкість матеріалу.
Помітний прогрес у дослідженні кратера відбувся після великої експедиції 1997 року. Пізніше геологи уточнювали його вік і порівнювали з іншими великими ударними структурами. Виявилося, що Попігайський кратер міг утворитися приблизно в той самий геологічний період, що й Чесапікський та Томс-Каньонський кратери.
Якщо ці датування справді збігаються, це може свідчити про епізод підвищеної астероїдної активності. Одне з пояснень — масштабне зіткнення тіл в астероїдному поясі, після якого велика кількість уламків була перенаправлена на орбіти, що перетинали шлях Землі.
Дослідники також розглядають можливий зв’язок удару з кліматичними змінами на межі еоцену та олігоцену. Саме в цей період посилилося ольоденіння Антарктиди та відбулися значні перебудови у тваринному світі. Проте прямий причинний зв’язок між Попігайським ударом і глобальним похолоданням поки не доведений.
Сучасні астрономи вже каталогізували понад 40 тисяч навколоземних астероїдів, однак особливу увагу приділяють об’єктам розміром приблизно 100–300 метрів. Вони значно менші за Попігайський астероїд, але все одно здатні спричинити масштабні регіональні руйнування, а значну частину таких тіл ще належить знайти.
