4479
Стародавні книги виявилися несподіваним архівом не лише людської історії, а й хвороб тварин. Команда генетиків, істориків і вірусологів знайшла на середньовічному пергаменті фрагменти ДНК вірусу віспи овець. Матеріал для рукописів виготовляли зі шкіри тварин, тому на ньому збереглися молекулярні сліди інфекцій, які циркулювали в стадах багато століть тому.
Дослідники проаналізували пергамент із телячої, козячої та овечої шкіри, датований приблизно VIII–XIV століттями. Загалом вони отримали 21 геном вірусу віспи овець. Після поєднання цих даних із раніше знайденими археологічними зразками вдалося простежити еволюційну історію патогена приблизно на 3500 років — від бронзової доби до початку XX століття.
Особливо цікавою стала сама методика відбору матеріалу. Щоб не пошкоджувати цінні рукописи, науковці використовували звичайну гумку, якою дуже обережно проводили по поверхні пергаменту. Мікроскопічні частинки, що залишалися після такого очищення, містили достатньо біологічного матеріалу для генетичного аналізу.
Віспа овець є заразним вірусним захворюванням, яке могло мати серйозні економічні наслідки для давніх фермерських господарств. Вівці забезпечували людей вовною, м’ясом і молоком, тому великі спалахи хвороби могли безпосередньо впливати на добробут цілих громад.
Відкриття показує, що бібліотеки й архіви можуть містити генетичну інформацію, про яку раніше майже не думали. Пергамент, шкіряні палітурки та інші органічні матеріали потенційно здатні зберігати сліди патогенів протягом століть. Це відкриває новий напрям для дослідження історії епідемій задовго до появи сучасної ветеринарної статистики.
