4438
Після років повномасштабної війни багато людей помічають, що реагують на дрібні подразники значно гостріше, швидше втомлюються й довше не можуть заспокоїтися після тривоги. У матеріалі Радіо Хартія ендокринолог Іван Смірнов і психологиня Ірина Абдурахманова пояснюють, чому це не зводиться до простого «підвищеного кортизолу». Організм адаптується до постійної небезпеки, і така адаптація має свою ціну.
Кортизол часто називають гормоном стресу, але це спрощення. Він потрібен для нормальної роботи організму: допомагає мобілізувати енергію, підтримує тиск, бере участь у регуляції запалення й добових ритмів. Проблема починається не через сам гормон, а коли стресові реакції запускаються занадто часто й у людини майже не залишається часу на відновлення.
На початку гострої небезпеки така система дуже корисна. Серце б’ється швидше, увага звужується на загрозі, організм готується діяти. Але якщо повітряні тривоги, вибухи, новини про втрати, нестабільність і побутові труднощі повторюються роками, нервова система починає працювати в режимі постійної готовності.
Саме тому людина може ставати дратівливішою, гірше спати, мати проблеми з концентрацією або відчувати, що навіть невелика побутова проблема «вибиває з колії». Це не обов’язково означає хворобу ендокринної системи. Часто це наслідок хронічного перевантаження нервової системи.
Важливий нюанс: аналіз на кортизол не є універсальним тестом на стрес. Його рівень природно змінюється протягом доби, реагує на сон, фізичне навантаження, хворобу й навіть час забору крові. Тому перевіряти кортизол «щоб зрозуміти, наскільки я виснажений» без показань зазвичай немає сенсу.
Що реально допомагає? Передусім базове відновлення: сон настільки регулярний, наскільки це можливо, фізична активність, нормальне харчування, менше безперервного інформаційного потоку й короткі періоди безпечного спокою протягом дня. Навіть невеликі повторювані ритуали можуть сигналізувати нервовій системі, що не весь час потрібно бути напоготові.
Якщо тривога, безсоння, панічні реакції або виснаження тривають тижнями й заважають працювати та жити, це вже привід звернутися до психотерапевта, психіатра або сімейного лікаря. Завдання не в тому, щоб «прибрати кортизол», а в тому, щоб повернути організму можливість регулярно виходити зі стану бойової готовності.
