4383
Аналіз скам’янілих слідів тиранозавра допоміг ученим точніше оцінити, з якою швидкістю цей великий хижий динозавр пересувався під час звичайної ходи. Йдеться про послідовність із чотирьох слідів завдовжки близько семи метрів, яку виявили в Північній Дакоті. Саме завдяки реальним відбиткам, а не лише комп’ютерним моделям, дослідники змогли отримати нові оцінки його руху.
У результаті аналізу вчені дійшли висновку, що тиранозавр ішов приблизно зі швидкістю від 1,5 до 2 метрів на секунду. Це досить близько до швидкої людської ходи, а не до стрімкого ривка, який часто уявляють у популярній культурі.
Такі результати важливі тому, що уявлення про рух тиранозавра довго змінювалися. Раніше його нерідко зображали або як занадто неповороткого гіганта, або навпаки як майже ідеальну машину для блискавичної погоні. Реальні сліди допомагають приземлити ці уявлення й перейти від кінематографічного образу до більш наукового.
Для обчислення швидкості дослідники враховують довжину кроку, відстань між відбитками та приблизну висоту стегна тварини. Такі методи вже давно застосовують у палеонтології, але кожен новий добре збережений слід додає точності до розрахунків.
Самі по собі сліди важливі ще й тим, що вони фіксують поведінку тварини в конкретний момент. Кістки показують анатомію, але не розповідають безпосередньо, як саме тварина рухалася по ґрунту, чи поспішала, чи йшла спокійно, чи змінювала напрямок.
У випадку з тиранозавром нові дані свідчать насамперед про звичайний темп пересування, а не про максимально можливу швидкість. Це означає, що динозавр у момент залишення слідів, імовірно, просто рухався територією, а не переслідував здобич.
Такі дослідження допомагають і в ширшому розумінні екології давніх хижаків. Якщо велика тварина більшу частину часу пересувалася відносно помірно, це має значення для моделей її енергетичних витрат, способів полювання та поведінки в середовищі.
Палеонтологи також порівнюють нові результати з реконструкціями м’язової системи та положення тіла. Узгодження між слідами та анатомічними моделями дає змогу точніше відтворювати рухи не лише тиранозавра, а й інших великих тероподів.
У підсумку знахідка в Північній Дакоті ще раз показує, що навіть коротка послідовність слідів може суттєво доповнювати знання про давно вимерлих тварин. У випадку тиранозавра вона допомагає відійти від стереотипів і побачити в ньому не лише символ сили, а й реальну живу істоту з цілком вимірюваною біомеханікою.
