4379
Незвичайний експеримент у фінському озері Саймаа показав, що звичайні ялини можуть стати ефективним способом відновлення складності підводного середовища. Дослідники опустили на дно 1500 дерев, а через три роки виявили, що чисельність окремих груп донних тварин поруч із ними зросла приблизно вдесятеро, а кількість видів на деяких ділянках — у п’ять разів.
Експеримент розпочався у 2021 році. Його метою було перевірити, чи може мертва деревина виконувати в озері ту саму роль, яку вона відіграє в природних лісових і річкових екосистемах — створювати складну фізичну структуру й додаткові джерела їжі.
Ялини занурювали групами по шість-вісім дерев на глибину приблизно два метри. Щоб стовбури не спливали, їх закріплювали цеглою й залишали на визначених ділянках дна.
До початку досліду ці місця були відносно відкритими й одноманітними. На такому дні організмам значно важче знайти укриття від хижаків, місце для прикріплення або поверхню для розвитку мікроорганізмів.
Гілки, кора та стовбури одразу додали середовищу складності. Дрібні безхребетні отримали велику кількість нових щілин і поверхонь, де можна було жити, харчуватися та ховатися.
Через три роки частину дерев підняли з води й порівняли з контрольними ділянками. Найбільший ефект виявили серед бентосних організмів — тварин, що живуть на дні або безпосередньо біля нього.
Керівник дослідження Карі Матті Вуорі повідомив, що чисельність окремих груп біля занурених ялин збільшилася приблизно в десять разів.
Зросло й видове різноманіття. На деяких ділянках із деревами кількість видів виявилася приблизно в п’ять разів більшою, ніж до початку експерименту.
Одне з пояснень полягає в тому, що навколо дерев сформувалися мікробні та грибкові спільноти. Вони розкладали органічну речовину й самі ставали їжею для дрібних безхребетних.
У свою чергу ці безхребетні є кормом для риб. Місцеві рибалки також повідомляли дослідникам, що в районах із зануреними деревами стало помітно більше риби.
Результат демонструє, що відновлення водойм не завжди потребує складних штучних конструкцій. Іноді природний матеріал може одночасно створювати укриття, поверхню для колонізації та нові ланки харчового ланцюга.
Водночас метод не можна автоматично переносити на будь-яке озеро. Перед масштабним застосуванням потрібно враховувати глибину, кисневий режим, тип дна, місцеві види та те, як велика кількість органічної деревини вплине на хімічний склад води.
Дослідники розглядають експеримент Саймаа як доказ того, що повернення структурної складності може швидко збільшувати біорізноманіття навіть на відносно бідних ділянках дна.
https://expert.in.ua/nauka/1500-yalyn-zminyly-zhyttya-na-dni-ozera-kilkist-tvaryn-zrosla-vdesyatero/
