4378
Експеримент із GPS-трекерами на австралійських сороках несподівано перетворився на дослідження їхньої соціальної поведінки. Науковці планували відстежувати переміщення птахів, але сороки швидко навчилися допомагати одна одній знімати маленькі пристрої. У результаті система, яка мала збирати просторові дані протягом тривалого часу, була фактично «розібрана» самими учасниками експерименту.
Для роботи використовували легкі трекери, закріплені на спеціальних ремінцях. Конструкцію розробляли так, щоб вона не заважала польоту й могла працювати достатньо довго для збору даних про соціальні групи.
Початково дослідники хотіли зрозуміти, як сороки переміщуються в межах території, наскільки далеко відлітають від групи та як часто контактують із різними особинами.
Проте майже відразу після встановлення обладнання сталося те, чого команда не передбачала. Інші птахи почали дзьобами й лапами досліджувати кріплення трекерів на своїх родичах.
Через короткий час сороки навчилися розстібати або розривати елементи системи. Одну за одною вони фактично звільняли від чужорідного предмета.
Для вчених особливо цікавим було те, що така поведінка вимагала не просто випадкового дзьобання. Птах мав зосередитися на конкретному елементі конструкції й продовжувати маніпуляції, доки трекер не від’єднається.
Це можна розглядати як форму взаємної допомоги. Сороки живуть у складних соціальних групах і давно відомі високими когнітивними здібностями, хорошою пам’яттю та здатністю розпізнавати окремих людей.
Водночас дослідники обережно ставляться до антропоморфних пояснень. Птахи могли не «розуміти», що трекер є науковим приладом або що вони рятують родича. Для них достатньо було сприймати новий предмет як щось небажане на тілі іншої особини.
Навіть за такого пояснення поведінка залишається складною. Вона потребує уваги до стану іншого птаха, маніпулятивних навичок і, ймовірно, навчання через спостереження.
Експеримент також став корисним попередженням для орнітологів. Пристрої, які чудово працюють на видах із меншою соціальною активністю, можуть виявитися непридатними для розумних птахів, здатних взаємно знімати обладнання.
У майбутніх дослідженнях конструкцію трекерів доведеться змінювати так, щоб вони залишалися безпечними для тварин, але водночас були стійкішими до колективних спроб їх демонтувати.
Хоча початковий GPS-проєкт фактично провалився, результат виявився не менш цінним. Замість карти переміщень науковці отримали яскраве свідчення того, наскільки складною може бути соціальна взаємодія сорок.
