4350
Нове комп’ютерне моделювання показало, що Місяць міг сформуватися набагато швидше, ніж передбачали класичні сценарії. Замість багатьох місяців або навіть років після гігантського зіткнення молодої Землі з протопланетою Тейя велика частина майбутнього супутника могла зібратися лише за кілька годин.
Основна гіпотеза походження Місяця давно пов’язана з потужним зіткненням, яке сталося приблизно 4,5 мільярда років тому. Тейя, імовірно, мала розмір приблизно з Марс і врізалася в ранню Землю під певним кутом.
За традиційною моделлю удар викинув на орбіту величезну кількість розплавленої та випаруваної речовини. Вважалося, що навколо Землі сформувався диск уламків, який протягом тривалого часу поступово збирався в один великий супутник.
Однак більш детальне чисельне моделювання з набагато вищою роздільною здатністю показало іншу картину. Під час удару великі шматки матеріалу могли не перетворитися на повністю однорідний диск, а відразу утворити масивні згустки.
Гравітація дуже швидко зібрала частину цієї речовини в тіло, яке вже через кілька годин нагадувало за масою майбутній Місяць.
Такий сценарій допомагає пояснити кілька старих загадок. Зразки місячних порід, доставлені програмою Apollo, показують надзвичайно схожий із Землею ізотопний склад.
Якби Місяць формувався переважно з матеріалу Тейї, ця схожість була б дивною. У новій моделі значна частина речовини майбутнього супутника походить саме з мантії Землі, тому хімічна спорідненість виникає природніше.
Швидке формування також може краще пояснювати орбіту Місяця та розподіл його внутрішніх шарів після зіткнення.
Водночас модель не означає, що супутник одразу став таким, яким ми бачимо його сьогодні. Після первинного формування він залишався надзвичайно гарячим, частково розплавленим і продовжував змінюватися під дією припливних сил.
Подальше охолодження, диференціація ядра й мантії, формування кори та перерозподіл орбітальної енергії тривали значно довше.
Нова модель важлива тим, що скорочує саме етап збирання основної маси Місяця. Вона показує, що великі небесні тіла після гігантських зіткнень можуть формуватися надзвичайно швидко, якщо умови дозволяють гравітації одразу зібрати великі фрагменти.
