4348
Виверження Єллоустонського супервулкана в найгіршому теоретичному сценарії могло б спричинити катастрофу далеко за межами США. Дослідники змоделювали гіпотетичну послідовність подій — від перших сейсмічних ознак до глобального похолодання, дефіциту продовольства та довготривалих наслідків для здоров’я людей. Автори наголошують, що це не прогноз конкретного майбутнього виверження, а сценарний експеримент, який показує потенційний масштаб ризику.
Першими сигналами великої магматичної активізації стали б серії невеликих землетрусів під кальдерою та зміни у складі вулканічних газів. Саме такі параметри сьогодні постійно контролюють сейсмометри, GPS-станції й інші інструменти, встановлені в районі Єллоустона.
За умов сценарію, який моделювали дослідники, за кілька тижнів до катастрофічного виверження ймовірність масштабної події могла б зрости настільки, що владі довелося б евакуювати людей із широкої зони навколо національного парку. Йдеться приблизно про 200 тисяч мешканців прилеглих районів.
Саме виверження могло б підняти стовп попелу приблизно на 50 кілометрів. У найближчих до кальдери районах основну небезпеку становили б пірокластичні потоки — надгарячі суміші газу, попелу та уламків породи, які рухаються з великою швидкістю й практично не залишають шансів на виживання.
Значні території в сусідніх штатах могли б опинитися під товстим шаром попелу. Навіть кілька сантиметрів вулканічного попелу вже створюють проблеми для транспорту, електромереж, систем водопостачання, вентиляції та сільського господарства. У моделі для частини регіонів розглядаються шари завтовшки до метра й більше.
Найсерйозніші глобальні наслідки пов’язані не стільки з попелом, скільки з великими викидами діоксиду сірки в стратосферу. Там сірчані аерозолі можуть відбивати частину сонячного випромінювання й тимчасово знижувати середню глобальну температуру.
За оцінками в рамках сценарію, падіння середньої температури могло б сягнути приблизно півтора градуса Цельсія. Для клімату планети такий стрибок за короткий час був би величезним, особливо для сільського господарства.
Менша кількість сонячного світла, коротший вегетаційний сезон і зміни опадів могли б різко скоротити врожайність зернових у багатьох країнах. У результаті продовольчі ринки зіткнулися б не лише з дефіцитом, а й із порушенням логістики та міжнародної торгівлі.
Саме вторинні наслідки — голод, нестача чистої води, хвороби, руйнування економіки та медичних систем — у такому сценарії створюють найбільшу кількість жертв. Автори оцінюють можливі довгострокові втрати в сотні мільйонів або навіть понад мільярд людей.
Однак важливо розуміти контекст. Останнє надпотужне виверження Єллоустонської кальдери такого масштабу відбулося близько 631 тисячі років тому. Сучасні геологічні служби не повідомляють про ознаки того, що подібна катастрофа неминуча.
Тому сама цифра в 1,3 мільярда не є прогнозом кількості майбутніх жертв. Вона ілюструє лише потенційний порядок наслідків у максимально тяжкому сценарії й показує, чому супервулкани залишаються важливою темою для геології, цивільного захисту та глобального моделювання ризиків.
