4369
Пеларгонію часто сприймають як однорічну рослину, хоча здоровий кущ цілком реально зберегти до наступного сезону. Головне — забрати його з балкона, тераси чи клумби до перших серйозних заморозків. Ніжні пагони й корені не витримують різкого похолодання, тому орієнтуватися краще не на формальну дату, а на нічні температури та прогноз найближчих днів.
Перед перенесенням до приміщення рослину уважно оглядають. Нижній бік листків, молоді пагони, пазухи й поверхня ґрунту можуть приховувати попелицю, білокрилку або інших шкідників. У теплому приміщенні навіть кілька комах швидко розмножуються й переходять на сусідні вазони, тому цей огляд набагато важливіший за декоративне обрізування.
Найпростіший спосіб зимівлі — залишити герань у горщику. Для неї обирають максимально світле місце, де вдень температура тримається приблизно в межах +18…+21 °C, а вночі може бути трохи нижчою. Темний теплий кут біля батареї є одним із найгірших варіантів: рослина швидко витягується, формує тонкі слабкі пагони й втрачає компактну форму.
У холодний сезон полив різко скорочують. Пеларгонія росте повільніше й випаровує менше води, тому земля повинна добре підсихати між поливами. Постійно мокрий субстрат у прохолодному приміщенні — одна з головних причин загнивання коренів. Саме тому у горщику обов’язково мають бути дренажні отвори, а воду з піддона не залишають.
Якщо місця для великих горщиків немає, кущі можна зберігати без ґрунту. Їх викопують до морозів, обережно струшують більшу частину землі з коріння й переносять у сухе прохолодне приміщення з температурою приблизно +7…+13 °C. Рослини можна складати у паперові пакети або підвішувати, контролюючи, щоб корені не загнили.
Під час такої зимівлі листя може частково або повністю висохнути — це не обов’язково означає загибель куща. Навесні відмерлі частини прибирають, стебла обрізають до здорової зеленої тканини й висаджують рослину у свіжий субстрат. Після поливу й повернення на світло пеларгонія поступово відновлює ріст.
Третій спосіб — зберегти не весь дорослий кущ, а живці. Зі здорових верхівок нарізають пагони завдовжки приблизно 7–10 сантиметрів, прибирають нижні листки й висаджують у легкий субстрат. За сприятливих умов коріння формуються приблизно через шість-вісім тижнів, і до весни господар уже має компактні молоді рослини.
У березні герань, яка зимувала в горщику, можна сильно омолодити — вкоротити приблизно наполовину або навіть на дві третини. Це стимулює появу нових бічних пагонів і допомагає відновити густу форму після зимового витягування.
Навесні пеларгонію не виставляють одразу під яскраве сонце. Після кількох місяців у приміщенні її поступово привчають до вулиці протягом двох-трьох тижнів, збільшуючи час перебування надворі. На постійне місце рослину повертають лише після того, як мине ризик нічних заморозків. Так один кущ може успішно прожити не один сезон і щороку знову цвісти.
