2669
Напруженість у районі Ормузької протоки різко зросла після того, як Іран повідомив про атаки одразу на десять суден у відповідь на удари США по п’яти іранських нафтових танкерах. Новий етап протистояння вже вплинув на рух торговельного флоту та нафтові котирування, оскільки через вузьку протоку проходить значна частина світового морського експорту нафти й скрапленого газу.
За повідомленнями іранської сторони, атаки були частиною відповіді на американські дії проти танкерів, які Вашингтон пов’язує з експортом нафти в обхід санкцій. Тегеран заявив, що вважатиме подальші удари по своїй торговельній інфраструктурі прямою загрозою національним економічним інтересам і залишає за собою право відповідати в Перській затоці.
Американська сторона, своєю чергою, наполягає, що операції спрямовані на скорочення доходів Ірану від експорту нафти. Вашингтон вважає ці доходи одним із джерел фінансування іранської військової та ракетної програм. При цьому США наголошують, що не мають наміру обмежувати законне міжнародне судноплавство і покладають відповідальність за ризики для торговельних суден на Тегеран.
Для судноплавних компаній ситуація стала особливо небезпечною через невизначеність щодо характеру нових атак. Частина суден почала затримувати проходження протоки, оператори переглядають маршрути, а страхові компанії підвищують премії за покриття воєнних ризиків. Навіть ті перевізники, які продовжують роботу, змушені враховувати можливість раптового закриття окремих районів або нових військових операцій.
Ринок нафти відреагував миттєво. Brent перевищила 105 доларів за барель, тоді як американська WTI піднялася до психологічно важливої позначки в 100 доларів. Трейдери закладають у ціни не лише фактичні перебої, а й ризик того, що новий виток бойових дій може суттєво скоротити постачання з країн Перської затоки.
Країни регіону намагаються уникнути прямого втягування у конфлікт, але їхні економічні інтереси безпосередньо залежать від свободи навігації. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар та Ірак використовують Ормузьку протоку або суміжні маршрути для значної частини свого експорту. Альтернативні трубопроводи існують, але не здатні повністю замінити морський коридор.
Подальший розвиток кризи залежатиме від того, чи залишаться атаки обмеженими окремими суднами, чи переростуть у системне блокування протоки. Саме цей сценарій вважається найнебезпечнішим для глобальної економіки, оскільки він може одночасно вдарити по нафтовому та газовому ринках і різко збільшити транспортні витрати.
