Дистанційне навчання, постійне користування гаджетами, заняття в укриттях і брак природного світла сильно навантажують дитячий зір. Лікарі дедалі частіше фіксують у школярів короткозорість і синдром сухого ока. Про те, що можна зробити для зору за умов відключень світла та тривалого сидіння перед екраном, розповіла дитяча офтальмологиня Ольга Константинова.

Чому у дітей частіше з’являється короткозорість
За словами лікарки, загалом спостерігається тенденція до зростання випадків короткозорості, і умови, в яких зараз живуть діти, цьому сприяють. Діти багато часу проводять у приміщеннях, підвалах і бомбосховищах, де повноцінний навчальний процес організувати складно. Щоб їх заспокоїти та зайняти, їм дозволяють користуватися телефонами, тому вони постійно дивляться в екрани й майже не спілкуються між собою.
Ольга Константинова. Фото: instagram.com/dr.konstantynova_olha
Проблема, на думку лікарки, не лише в телефонах. Заняття в бомбосховищах відбуваються в умовах, які не завжди сприятливі, а освітлення там часто недостатнє. Люди все більше часу проводять у замкнутому просторі, і можливості дивитися вдалину, на відстань понад п’ять метрів, стають меншими. Око дитини адаптується до цих умов, тому короткозорість формується частіше. Важливу роль відіграє і стрес, адже діти постійно відчувають тривогу, а це теж впливає на здоров’я. Генетична схильність також існує, але це лише схильність: якщо в батьків короткозорість, у дитини вона не обов’язково буде.
Заняття в укриттях також погано впливає на зір: не вистачає денного світла та простору. Фото: glavcom.ua
Компенсувати цей вплив можна регулярними перервами. Безперервний час перед екраном варто обмежувати та привчати дитину переключатися на інші заняття. Дітям рекомендовано щонайменше дві години на день проводити на вулиці незалежно від погоди, адже свіже повітря та можливість дивитися вдалину потрібні для нормального розвитку зорової системи. Чим більше людина тренує погляд на відстань, тим нижчі ризики короткозорості. Лікарка також згадала правило 20-20-20: кожні 20 хвилин робити перерву на 20 секунд і дивитися на об’єкт на відстані близько 5–6 метрів.
Вправи, за її словами, радше підтримують тонус зорової системи. Вже сформовану короткозорість ними не повернути до попереднього стану, але очі мають компенсаторні можливості, і заняття допомагають їм краще справлятися з навантаженням. Око росте приблизно до 21–22 років, тому в цей період важливо впливати на зорові звички та навколишні умови.
Освітлення, робоче місце і ознаки проблем із зором
Щодо освітлення лікарка зазначила, що в холодному світлі більше синьої складової, а для ока природнішим є тепле жовте світло. Якщо вибирати між холодним і теплим, вона рекомендує теплий або комбінацію теплого з нейтральним. Гірлянди як освітлення вона не радить: вони можуть мерехтіти, і це створює додаткове навантаження на зорову систему. Краще використовувати звичайні переносні або акумуляторні лампи, головне, щоб світло було стабільним. Довгі лампи, які освітлюють робочу поверхню приблизно на 40 сантиметрів, розподіляють світло рівномірно.
Від очей до книги чи телефону зазвичай має бути близько 40–50 сантиметрів, для комп’ютера відстань приблизно вдвічі більша, а ноутбук зазвичай розміщують на відстані 50–60 см. Орієнтиром для кожної дитини може бути простий спосіб: лікоть лежить на парті, а великий палець піднесено до зовнішнього кута ока. Сидіти потрібно за столом, на відповідному стільці, з прямою спиною. Неправильна посадка навантажує не лише зір, а й шию та спину.
Біч сучасних дітей та їхніх батьків – постійне сидіння у телефонах. Фото: pexels.com
Серед перших ознак, на які варто звернути увагу, лікарка назвала примружування, нахили голови, бажання наблизити предмети до очей і скарги на те, що дитина гірше бачить написи на дошці. Часто тертя очей також може вказувати на проблему, хоча причини бувають різні. Почервоніння частіше свідчить про роздратування чи запалення, тож орієнтуватися лише на нього не варто. Головний біль може мати різні причини й не обов’язково пов’язаний із зором, тому сам по собі він не є найпоказовішим симптомом.
Перевіряти зір варто кожне око окремо, адже одне може бачити гірше, а друге компенсувати це, і дитина може навіть не помітити проблеми. Профілактичний огляд у класичному випадку потрібен раз на рік. Якщо дитині вже призначено окуляри або є проблеми із зором, огляд рекомендують раз на півроку, а при апаратному лікуванні чи косоокості іноді потрібне спостереження раз на три місяці. Окуляри при справжній короткозорості слід носити постійно, зокрема дітям, щоб не позбавляти зорову систему її компенсаторних можливостей.
Джерело: kp.ua

2938