Астрономи фіксували подібні випадки кілька разів, і кожен новий сигнал ставить перед наукою нові питання. Один із найвідоміших прикладів пов’язаний із загадковим об’єктом у центрі Чумацького Шляху, який подавав сигнали з регулярним інтервалом, а потім зник.

Сигнали, які повторювалися через роки
У вересні 2002 року загадковий об’єкт у центрі Чумацького Шляху випромінив п’ять потужних сплесків радіохвиль з інтервалом рівно 77 хвилин, а потім зник. Астроном Скотт Хайман із коледжу Світ-Брайар кілька років намагався знайти схожі сигнали. Не досягнувши успіху, він зрештою переключився на інші завдання.
Через 20 років історія повторилася. Під час пошуків іншого об’єкта в отриманих даних з’явилися потужні радіоспалахи, що виникали кожні 62,2 хвилини. Джерело знову дало про себе знати, а потім настала тиша.
Це відкриття дає важливі підказки щодо природи дивних сигналів, які вчені називають «довгоперіодичними транзієнтами» (LPT). Водночас воно поставило питання: чи всі вони походять від об’єктів одного типу?
Нові знахідки і пошук відповідей
Основою для виділення окремого класу об’єктів стало виявлення GLEAM-X J1627-5235, зафіксованого у 2018 році. Відтоді в Чумацькому Шляху знайшли близько десятка таких пульсівних джерел. До них — уже заднім числом — віднесли й перше незвичайне джерело, виявлене Хайманом, а саме GCRT J1745-3009.
«Дуже приємно дізнаватися про кожне нове виявлення LPT — особливо після того, як протягом багатьох років спроби знайти об’єкти, подібні до GCRT, не давали жодних результатів», — зазначив Хайман.
Відомо кілька типів «мертвих» зірок, які випромінюють періодичні імпульси, але жоден із них повністю не пояснює особливостей поведінки LPT. Наразі розглядають трьох основних кандидатів. Це пульсари та магнетари, тобто нейтронні зірки, радіовипромінювання яких породжується різними механізмами, а також білі карлики, які можуть періодично проявляти активність унаслідок взаємодії зі зіркою-компаньйоном у складі подвійної системи.
Проблема з нейтронними зірками в тому, що LPT пульсують надзвичайно повільно: інтервали між спалахами можуть сягати кількох годин. За такої низької швидкості обертання звичайним пульсарам було б украй складно створити умови, необхідні для генерації радіовипромінювання. Тому альтернативним поясненням можуть бути білі карлики.
Ці зоряні залишки мають великі розміри і можуть обертатися набагато повільніше, а взаємодія із сусідньою зіркою в подвійній системі здатна породжувати потужні радіосигнали. Деякі LPT справді пов’язали саме з подвійними системами, що містять білі карлики. Проте це не означає, що всі такі об’єкти є білими карликами.
Різноманітність характеристик імпульсів, зокрема їхньої структури, поляризації та періодів, дає змогу припустити, що за цим явищем може стояти не один, а кілька фізичних механізмів і, можливо, навіть різні типи небесних тіл.
Джерело: zn.ua

2938