Заява стоматологині Анни Крилової-Тодурової про те, що ходити в туалет «по-великому» можна лише вдома, викликала хвилю обурення в соцмережах. Вона розповіла, що забороняє працівникам своєї клініки випорожнювати кишківник на роботі. Після цього в соцмережах почали обговорювати, наскільки безпечно стримувати позиви та як на роботу кишківника впливають страх, сором і тривога.

Щоб з’ясувати, як психоемоційний стан впливає на травлення, до чого може призвести регулярне стримування природних потреб і чи існує зв’язок із психічним здоров’ям, наведемо думку психіатра Скрипника.
Як страх і тривога впливають на кишківник
За словами психіатра, під час сильного стресу в організмі відбуваються фізіологічні зміни, які зачіпають і травну систему. Коли людина лякається або сильно тривожиться, активується симпатична нервова система: серце б’ється швидше, дихання частішає.
Водночас змінюється робота травної системи: шлунок може спорожнюватися повільніше, а товста кишка, навпаки, скорочуватися активніше. Через це перед іспитом, важливою розмовою чи після переляку може раптово з’явитися бажання сходити в туалет або виникнути діарея. Стрес також може посилити чутливість кишківника, і тоді здуття чи спазми відчуваються сильніше.
Таким чином, раптові позиви до дефекації під час хвилювання мають фізіологічне пояснення. Робота кишківника тісно пов’язана з нервовою системою, тому емоційне напруження може впливати на його моторику та чутливість.
Що відбувається, коли людина постійно терпить
Якщо регулярно ігнорувати позиви до дефекації, це може сприяти виникненню закрепів і фізичного дискомфорту. Однак наслідки можуть стосуватися й психологічного самопочуття, особливо якщо людина починає постійно хвилюватися через можливу потребу скористатися туалетом.
Психіатр пояснює: «Якщо регулярно відкладати похід до туалету, це може сприяти закрепам і дискомфорту. Психологічне навантаження може виникати, коли через ці симптоми людина постійно хвилюється, чи буде поруч туалет, і починає уникати поїздок або зустрічей. Тому тут точніше говорити про те, як фізичний дискомфорт і тривога можуть підсилювати одне одного. Доказів прямого зв’язку між стримуванням позивів і розвитком психічного розладу недостатньо».
Отже, йдеться про взаємний вплив фізичних симптомів і психологічного стану. Дискомфорт може посилювати тривогу, а тривога, своєю чергою, впливати на роботу кишківника. Водночас психіатр наголошує, що наукових підстав стверджувати, ніби стримування позивів безпосередньо спричиняє психічні розлади, наразі недостатньо.
Потреба скористатися туалетом може виникнути будь-де: на роботі, у кав’ярні, театрі, лікарні чи під час подорожі. Особливо це актуально для людей, у яких травна система чутливо реагує на стрес. Постійне занепокоєння щодо доступності туалету може впливати на повсякденні рішення людини, обмежувати її активність і створювати додаткове емоційне напруження.
Тому важливо враховувати фізіологічні потреби організму та не перетворювати їх на привід для сорому. Регулярне стримування позивів може мати наслідки для травлення, а пов’язаний із цим дискомфорт здатен посилювати тривожність.
Джерело: stan.space

2921