
Восени та взимку в печах і дров’яних котлах накопичується чимало попелу, який зазвичай просто викидають. Проте деревна зола може стати корисним помічником у саду, адже містить калій, кальцій та інші мікроелементи, що живлять рослини. Використовувати її слід обережно.
Коли деревна зола корисна, а коли може нашкодити
Часто садівники вважають деревну золу універсальним добривом, придатним для всіх рослин. Насправді вона має виражену лужну дію та містить значну кількість розчинного калію, важливого для цвітіння й плодоношення. Тому перед внесенням варто врахувати властивості ґрунту на ділянці.
Надсилати зразки землі до лабораторії не обов’язково, однак корисно розуміти, який тип ґрунту переважає на ділянці.
У пагорбистій місцевості та передгір’ях ґрунти нерідко глинисті, щільні й помірно кислі. Тут деревна зола може бути доречною: вона знижує надмірну кислотність, а високий вміст органічних речовин у глинистому ґрунті пом’якшує різкі зміни рівня pH. Завдяки цьому земля стає пухкішою та краще пропускає повітря. Таку добавку добре сприймають фруктові дерева, зокрема сливи, яблуні та груші.
На рівнинних ділянках, де переважають чорноземи з нейтральною або слабколужною реакцією, із золою слід бути обережнішими. Регулярне внесення може підвищити рівень pH понад 7,5 і ускладнити засвоєння заліза та інших мікроелементів, унаслідок чого листя рослин може жовтіти. На таких ґрунтах золу радять використовувати лише у невеликих кількостях, додаючи її до компосту.
Особливо корисна деревна зола для овочів родини капустяних: білоголової та цвітної капусти, а також броколі. Вона допомагає боротися з килою капусти, захворюванням, що уражає коріння цих рослин.
Про кислий ґрунт на ділянці може свідчити велика кількість щавлю або хвоща. За таких умов внесення золи може бути доречним.
Водночас золу не варто застосовувати для рослин, які люблять кислий ґрунт: малини, гортензій, азалій і чорниці. Не рекомендується вносити її й на грядки, призначені для картоплі, адже лужне середовище сприяє розвитку парші.
Основні правила використання золи та її побутове застосування
Щоб деревна зола принесла користь саду, важливо дотримуватися кількох правил.
Захищати від дощу. Волога зола втрачає частину корисних речовин, адже калій у її складі легко розчиняється у воді. Навіть одна сильна злива може вимити мінерали з відра, залишеного просто неба. Тому зберігати золу варто в сухому місці до використання.
Вносити щонайменше за два тижні до посіву. Насіння не слід висівати безпосередньо в ґрунт, щойно посипаний золою, бо висока концентрація мінеральних солей може пошкодити ніжні паростки та молоде коріння. Помірну кількість золи краще розподілити наприкінці зими та злегка перемішати із землею граблями.
Звертати увагу на походження деревини. Зола з молодих гілок, що залишаються після обрізання дерев, містить більше калію, ніж зола зі старих колод. Суху золу перед використанням варто просіяти, щоб прибрати великі шматки вугілля.
Використовувати лише безпечну золу. Категорично не можна вносити в ґрунт попіл від деревостружкових плит (ДСП), пофарбованої деревини, кам’яного вугілля (антрациту) та брикетів для гриля з хімічними добавками. Така зола може забруднити землю важкими металами.
Перш ніж використати золу в саду або додати її до компосту, невелику частину можна застосувати для прибирання в будинку. Просіяна деревна зола має легку абразивну дію та природні знежирювальні властивості, тому підходить для очищення закопченого скла печі чи каміна.
Для цього газету, складену в кілька разів, злегка змочують водою, занурюють у дрібну золу з топки та протирають забруднене скло. Сажа й нагар легко видаляються без використання побутової хімії.
Джерело: vsn.ua

2915