959
У дощових лісах північного Мадагаскару вчені описали новий вид крихітного павука-стрибуна та вперше за понад 120 років зібрали свіжі зразки типового виду роду Tomocyrba. Про це повідомляє видання Scienmag із посиланням на публікацію в журналі African Invertebrates.
Рід Tomocyrba належить до родини павуків-стрибунів Salticidae, підродини Hisponinae, і є ендеміком Мадагаскару. Його вперше описав французький арахнолог Ежен Симон (Eugène Simon) у 1900 році за зразками з околиць Антонгіля на північному сході острова. Попри раннє відкриття, рід майже не вивчали: за останні 120 років була лише одна суттєва таксономічна робота — ревізія 2009 року, яка розширила рід до шести видів.
Усі попередні дані ґрунтувалися на історичних типових зразках віком понад століття. Через це біологи майже нічого не знали про екологію, мінливість та реальне різноманіття цих павуків.
Експедиції в північні ліси Мадагаскару
Нове дослідження базується на двох нещодавніх експедиціях до північного Мадагаскару, організованих ініціативою Biodiversity Inventory for Conservation (BINCO) та партнерами. Одна команда працювала в охоронюваній території Махімборондро на крайньому півночі острова, інша — у природному парку Макира поблизу міста Мароантсетра біля затоки Антонгіль.
Під час цих виїздів зібрали невелику, але науково дуже цінну колекцію дорослих особин Tomocyrba. Це дозволило провідному автору роботи Броґану Л. Петті (Brogan L. Pett) описати один вид, новий для науки, а також доповнити опис типового виду Tomocyrba decollata Simon, 1900 на основі перших за понад століття свіжих зразків.
Новий вид Tomocyrba ankihiberta
Новий вид отримав назву Tomocyrba ankihiberta sp. nov. Його виявили в охоронюваній території Махімборондро на висоті близько 1500 метрів у тропічному дощовому лісі. Назва походить від малагасійського слова ankihibe — «великий палець» — і скорочення RTA (retrolateral tibial apophysis), що позначає важливу будову на гомілці педипальпи самця.
Саме ця «пальцеподібна» структура є однією з ключових ознак, що відрізняють новий вид від близьких родичів. Самця-голотип і самицю-паратип зібрали між кінцем січня та серединою лютого 2019 року; зараз вони зберігаються в Королівському музеї Центральної Африки в Тервюрені (Бельгія).
Визначення нового виду павуків значною мірою спирається на детальну будову статевих органів, які діють як своєрідні «еволюційні відбитки пальців». У самця T. ankihiberta емболюс — тонка структура, що переносить сперму на кінчику педипальпи, — має шипи, злегка зігнутий, звужується до гострої вершини і по всій довжині спрямований уперед (пролатерально). Це різко відрізняє його від найближчого родича T. barbata, у якого емболюс широкий, зігнутий назад (ретролатерально) в основній частині й не має загостреного кінця.
Retrolateral tibial apophysis у нового виду коротка, округла, схожа на великий палець, тоді як у T. barbata вона виступає вперед і потім загинається назад до педипальпи, утворюючи тонкий гострий кінчик.
Самиці T. ankihiberta мають довгі, майже прямі копулятивні протоки, подібні до таких у T. berniae, але відрізняються наявністю двох копулятивних отворів замість одного, а також веслоподібними, камеристими стінками сперматек замість хвилястих трубчастих.
Повернення Tomocyrba decollata після 120 років
Не менш важливою стала й повторна знахідка типового виду Tomocyrba decollata. Його вперше описали за зразками з Антонгіля, що, ймовірно, відповідає сучасному порту Мароантсетра біля затоки Антонгіль.
Ревізія 2009 року спиралася на синтипи віком понад 120 років. Зразки були настільки знебарвлені, що внутрішні статеві органи самки вдалося роздивитися лише тимчасово, очищуючи черевце метилсаліцилатом. Це не дозволило детально вивчити вульву.
Новий матеріал — два самці та одна самиця, зібрані у вересні 2023 року в природному парку Макира — став першою знахідкою цього виду за 120 років і дав змогу вперше проілюструвати внутрішню будову епігіні самки. Цікаво, що нове місце збору розташоване, ймовірно, лише за близько 30 кілометрів від історичної типової місцевості.
Свіжі зразки дозволили детально переописати T. decollata. Самців легко впізнати за дуже коротким хвилястим емболюсом і широкою, рівномірно заокругленою retrolateral tibial apophysis. У самиць епігіна значно ширша, ніж довша, з короткими копулятивними протоками, що тягнуться назад від копулятивних отворів.
Також уперше описали дрібні деталі будови хеліцер: на передньому краї (promargin) розташовано дев’ять зубців, причому два крайні та другий від основи значно більші, а третій–п’ятий зведені до дрібних зубчиків. На задньому краї (retromargin) у самців є один «гребінчастий» зуб із сімома дрібними зубчиками, у самиць — із вісьмома.
Місце роду Tomocyrba на еволюційному дереві
Підродина Hisponinae, до якої належить Tomocyrba, добре підтримана як молекулярними, так і морфологічними даними. Її вирізняє характерне перетяження карапакса позаду задніх середніх очей, вперше описане Симоном у 1901 році, а також перша лапка (метатарзус) з не більш ніж однією парою шипів.
Нещодавні дослідження показали, що в самиць hisponinae є подвійні копулятивні протоки в епігіні — ознака, яка, ймовірно, є спільною похідною рисою всієї підродини. Філогенетично hisponinae залишаються загадковими: вони є сестринською групою до підродини Salticinae, що домінує серед павуків-стрибунів у світі, але водночас досить часто трапляються в балтійському бурштині. Це свідчить про колись значно ширший ареал, ніж нинішнє переважно обмежене поширення.
Як шукали й досліджували рідкісних павуків
Польові методи, які використали дослідники, демонструють, наскільки складно документувати рідкісних безхребетних у тропічних лісах. У Махімборондро павуків збирали опортуністично за допомогою невеликих пластикових контейнерів із розведеним етанолом. У Макирі зразки отримували під час цілеспрямованих пошуків на кущах, у підстилці з листя та за допомогою струшування рослин на спеціальні полотнища.
У лабораторії педипальпи самців і епігіни самиць обережно відділяли та очищували в теплому розчині гідроксиду калію, після чого вивчали під світловими та стереомікроскопами. Високоякісні зображення тіла та статевих органів отримували за допомогою цифрових систем і програм для складання серій знімків у єдину різко сфокусовану картинку.
Приховане багатство мадагаскарських лісів
Мадагаскар відомий як один із головних осередків світового біорізноманіття: значна частина його флори й фауни не трапляється більше ніде. Водночас дощові ліси острова зазнають сильного тиску через вирубування, фрагментацію та зміну клімату.
Той факт, що настільки своєрідний рід, як Tomocyrba, залишався майже невивченим понад століття, а типовий вид вдалося знову знайти всього за кілька десятків кілометрів від історичної місцевості, показує і стійкість цих екосистем, і масштаб нашого незнання. Кожен опис нового виду та кожне «повернення» вважається додатковим аргументом на користь збереження залишків мадагаскарських дощових лісів — не лише заради великих і помітних тварин, а й заради безлічі дрібних, малопомітних організмів, що становлять основну частину еволюційної спадщини острова.
Поки що Tomocyrba ankihiberta поповнює ряди ендемічних павуків-стрибунів Мадагаскару, а Tomocyrba decollata виходить із більш ніж столітньої «тіні» з детально описаною анатомією.
У лісах Мадагаскару виявили новий рідкісний павук-стрибун з’явилася спочатку на Цікавості.
