4253
Американські палеонтологи описали раніше невідомий вид амфібії, який жив приблизно 309–307 мільйонів років тому. Майже повну скам’янілість знайшли в Іллінойсі ще у 1965 році, але лише сучасне повторне дослідження дозволило встановити, що вона належить окремому виду, близькому до еволюційної лінії, з якої згодом виникли сучасні жаби й саламандри.
Новий вид отримав назву Jeanerpeton mazonensis. Перша частина назви вшановує матерів двох авторок дослідження, а друга походить від відомого палеонтологічного району Мейзон-Крік.
Мейзон-Крік славиться винятково добре збереженими скам’янілостями кам’яновугільного періоду. Особливі геологічні умови іноді дозволяли зберегти не лише кістки, а й відбитки м’яких тканин — рідкісну можливість для палеонтологів.
Саме така якість збереження зробила новий зразок особливо цінним. На кінцівках тварини видно округлі розширення пальців, які нагадують подушечки сучасних жаб і саламандр, а на спині та череві залишилися відбитки лускоподібних структур.
Після первинної знахідки скам’янілість десятиліттями зберігалася в колекції без детального сучасного аналізу. Нещодавно дослідники сфотографували її під мікроскопом і провели комп’ютерну томографію, щоб побачити анатомічні деталі, приховані всередині породи.
Виявилося, що будова щелеп і зубів відрізняється від раніше відомої амфібії Amphibamus grandiceps, знайденої в тій самій місцевості.
Ще однією ключовою ознакою стала кількість передкрижових хребців. У Amphibamus grandiceps їх було 20, тоді як у нового виду — 22. Сукупність цих відмінностей дозволила виділити Jeanerpeton mazonensis як окремий таксон.
Під час повторного вивчення інших зразків із Мейзон-Крік палеонтологи натрапили на ще цікавішу деталь. Одна неописана скам’янілість мала 29 передкрижових хребців, інша — 26.
Це означає, що в регіоні могло співіснувати значно більше форм ранніх амфібій, ніж вважали досі. Автори припускають наявність щонайменше кількох додаткових різновидів, хоча їхню точну класифікацію ще належить визначити.
Знахідка також змінює уявлення про темпи ранньої еволюції земноводних. Якщо вже понад 300 мільйонів років тому існувало таке анатомічне різноманіття, частина ключових гілок могла виникнути раніше, ніж випливає з нинішнього викопного літопису.
Водночас дослідники застерігають, що одна чи кілька скам’янілостей не дозволяють точно визначити швидкість еволюційних змін. Для цього потрібні нові зразки, точні датування та ширше порівняння з іншими амфібіями кам’яновугільного періоду.
