4209
Марсохід NASA Curiosity провів на поверхні Марса вже понад 5000 солів — марсіанських діб, кожна з яких триває приблизно 24 години 39 хвилин. За більш ніж 14 земних років роботи апарат пройшов близько 37 кілометрів, піднявся на схили гори Еоліда в кратері Гейл і зібрав величезний масив даних про минуле Червоної планети.
Curiosity запустили у 2011 році, а 6 серпня 2012-го він успішно сів у кратері Гейл. Саме цей район обрали тому, що орбітальні спостереження вказували на давні породи, які могли формуватися за участю рідкої води.
За роки роботи марсохід знайшов переконливі докази того, що в минулому в кратері існувало велике озеро, до якого могли впадати річки. На це вказують осадові шари, мінерали, що утворюються за наявності води, та структури давнього мулу.
Curiosity також виявив тріщини в осадових породах, які могли утворитися під час багаторазового висихання озера. Це означає, що умови в кратері змінювалися: вода могла приходити, відступати й знову з’являтися.
Згодом Марс утратив глобальне магнітне поле та значну частину щільної атмосфери. Атмосферний тиск знижувався, парникове утримання тепла слабшало, і поверхня ставала дедалі холоднішою та сухішою.
Водночас Curiosity показав, що давній Марс мав не лише воду. Він виявив глинисті мінерали, сірку, азот, фосфор, вуглець та джерела хімічної енергії — набір умов, які потенційно могли підтримувати мікробне життя.
Одним із найцікавіших результатів останніх років стало виявлення у зразку породи великого набору органічних молекул. Учені знайшли 21 вуглецевмісну сполуку, але поки невідомо, чи мають вони біологічне походження.
Після зникнення поверхневих озер вода могла ще довго циркулювати під землею. Марсохід знайшов геологічні сліди ґрунтових вод, які проходили крізь тріщини в породах уже після висихання поверхні.
Це важливо для питання потенційного життя: якщо мікроорганізми колись існували на Марсі, підземне середовище могло залишатися придатним для них значно довше, ніж поверхня.
За роки місії Curiosity зробив і безліч фотографій химерних каменів. Частина з них нагадувала кістки, корали, фігури тварин, дверні прорізи або навіть істот.
Найвідоміший приклад — невелика тріщина у скелі, яка через ракурс виглядала як прямокутні «двері». Насправді її розміри значно менші, ніж здається на фотографії, а форма виникла внаслідок природного руйнування породи.
На іншому знімку люди побачили силует «інопланетянина», який нібито йде вузьким проходом. І це теж звичайна скеля, випадкова форма якої запускає парейдолію — схильність мозку знаходити знайомі образи у випадкових структурах.
Такі фотографії стали популярними в соцмережах, але для науки головна цінність Curiosity зовсім інша. Марсохід перетворив кратер Гейл на докладно вивчену геологічну історію давнього Марса, де колись були озера, річки, підземні води та хімічні умови, потенційно придатні для життя.
