4133
Постійного контакту з людською мовою виявилося достатньо, щоб мозок собак почав розділяти безперервний мовний потік на окремі слова подібно до людського мозку. Нове дослідження показало, що тварини орієнтуються на приголосні звуки й використовують повторювані закономірності мовлення для визначення меж між словами.
Довгий час науковці вважали, що особливий спосіб обробки мовлення є наслідком еволюції людської здатності говорити. Людський мозок під час слухання краще виділяє приголосні й використовує їх як важливі орієнтири для визначення меж складів і слів, хоча голосні зазвичай звучать гучніше й помітніше.
Існувала й інша гіпотеза: можливо, таке «упередження на користь приголосних» формується не лише через здатність самостійно говорити, а й через тривалий контакт із мовою. Якщо це так, подібний механізм міг би з’являтися й у тварин, які живуть поруч із людьми та регулярно чують людське мовлення.
Щоб перевірити цю ідею, дослідники запросили 20 людей і 20 домашніх собак. За допомогою електродів на поверхні голови у них вимірювали електричну активність мозку, поки учасники слухали три записи з потоком вигаданих слів. У записах не було звичних пауз між словами, які могли б полегшити завдання.
Перший запис був структурований так, що межі трискладових «слів» можна було визначити за повторюваними приголосними. Другий використовував для цього голосні, а третій не містив стабільних повторів, які допомагали б мозку розділяти потік на окремі одиниці.
Результати показали, що і у людей, і у собак мозкова активність найсильніше синхронізувалася саме з ритмом приголосних. Приблизно через 400 мілісекунд після початку кожного «слова» виникав спалах активності, який дослідники пов’язують із розпізнаванням окремої мовної одиниці.
У собак такий спалах спостерігали лише під час першого запису — тобто тоді, коли межі можна було визначати за приголосними. Це свідчить про те, що їхній мозок також має схильність використовувати приголосні як важливу підказку під час аналізу мовного потоку.
У людей подібна, хоча слабша активність виникала і під час другого запису з голосними. Науковці пояснюють це тим, що людський мозок у процесі еволюції та розвитку мовлення став гнучкішим і може використовувати одразу кілька типів фонетичних сигналів.
Цікаво, що схильність до приголосних виявили навіть у собак, які раннє життя провели на вулиці або у притулку, а не поруч із людьми. Це означає, що для формування такого способу обробки мови не обов’язково потрібен контакт із людським мовленням із самого раннього віку.
Результати доповнюють попередні дослідження собачого сприйняття мовлення. Науковці вже показували, що собаки можуть вивчати назви предметів, розуміти окремі слова з кнопок для комунікації та навіть засвоювати назви іграшок, просто слухаючи розмови господарів.
Нове дослідження не означає, що собаки розуміють мову так само, як люди. Воно показує інше: їхній мозок здатний навчитися статистично аналізувати потік мовлення й знаходити у ньому повторювані структури. Це робить собак ще цікавішою моделлю для вивчення того, як контакт із мовою змінює роботу мозку.
https://nauka.ua/news/kontakt-iz-movoyu-navchiv-sobak-rozpiznavati-slova-yak-ce-roblyat-lyudi
