4181
Діти, яких повертають з окупованих територій та Росії, нерідко повертаються не лише з фізичними труднощами, а й із глибокими змінами поведінки. У матеріалі «Української правди. Життя» керівник ініціативи Bring Kids Back UA Максим Максимов описує наслідки, з якими стикаються фахівці: втрату базового відчуття безпеки, хронічний стрес, покірність, регрес, кризу ідентичності та проблеми з довірою до дорослих.
Одна з найпомітніших реакцій — надмірна покірність. Дитина, яка тривалий час жила під жорстким контролем і в умовах залякування, може звикнути не проявляти ініціативу, не заперечувати дорослим і виконувати будь-які вказівки без питань. З боку така поведінка іноді здається «дуже слухняною», але фактично може бути наслідком травматичного досвіду.
У молодших дітей інколи спостерігають тривале мовчання, відмову від звичних для віку речей і втрату вже набутих навичок. Це називають регресом. Дитина може поводитися молодше свого віку, потребувати більше фізичної близькості або втрачати навички самообслуговування, які раніше були сформовані.
Інша крайність — передчасне дорослішання. Старші діти іноді беруть на себе надмірну відповідальність за молодших, намагаються контролювати ситуацію й поводяться так, ніби не мають права бути слабкими. Така «дорослість» теж може бути способом виживання в нестабільних умовах.
Окрема проблема — криза ідентичності. Тривала ізоляція від українського середовища, пропаганда й ідеологічний тиск можуть створювати внутрішній конфлікт. У підлітків до цього додається почуття провини — за власне безсилля, за те, що вони не могли протистояти обставинам, або за переживання, які вони не можуть пояснити.
Фахівці також бачать тривожні й посттравматичні розлади, порушення сну, харчової поведінки та когнітивних функцій. Фізичні симптоми іноді мають психосоматичний характер: головний біль, дискомфорт у животі, біль у м’язах можуть виникати навіть без очевидної органічної причини.
Відновлення після такого досвіду не відбувається за кілька тижнів. Дитині потрібне стабільне безпечне середовище, передбачуваність, можливість повернути контроль над дрібними рішеннями й комплексна психологічна, медична та соціальна підтримка. Тиск із вимогою «швидше повернутися до нормального життя» може лише посилювати проблему.
