4073
На дні Тихого океану біля узбережжя США геологи знайшли сліди давньої катастрофи, яка могла складатися не з одного, а відразу з двох великих землетрусів. Нові донні відклади вказують, що сильні поштовхи могли статися майже один за одним у різних сегментах зони субдукції.
Йдеться про регіон Каскадія на північному заході Північної Америки — одну з найнебезпечніших сейсмічних зон континенту. Тут океанічна плита Хуан-де-Фука занурюється під Північноамериканську плиту.
Подібні межі плит здатні породжувати мегаземлетруси магнітудою понад 8 або навіть 9. Остання відома велика подія в Каскадії сталася 1700 року й викликала цунамі, зафіксоване навіть в Японії.
Щоб реконструювати ще давніші землетруси, вчені вивчають турбідіти — шари осаду, які утворюються, коли сильний поштовх запускає підводні зсуви й каламутні потоки.
У нових кернах дослідники побачили складну структуру відкладів, яка може свідчити про два окремі сильні поштовхи, розділені дуже коротким проміжком часу.
Якщо інтерпретація правильна, це означає, що сегменти Каскадії здатні руйнуватися каскадом: один великий землетрус змінює напруження вздовж розлому й провокує другий.
Для оцінки ризику така деталь критично важлива. Два сильні землетруси поспіль можуть означати повторні хвилі цунамі, довший період руйнувань і складнішу евакуацію.
Вчені намагаються визначити, як часто подібний сценарій траплявся в минулому. Геологічний літопис охоплює тисячі років і дозволяє побачити події, яких немає в короткій історії інструментальних спостережень.
Сама знахідка не означає, що подвійний мегаземлетрус станеться найближчим часом. Геологічні методи не дозволяють назвати конкретну дату наступної події.
Проте дослідження допомагає робити сценарії підготовки реалістичнішими. Для прибережних міст США й Канади це означає необхідність враховувати не тільки один великий поштовх, а й можливість складнішої серії катастрофічних подій.
Каскадія простягається приблизно від північної Каліфорнії до канадського острова Ванкувер. Уздовж неї розташовані великі міста й густонаселені прибережні райони, тому сценарій мегаземлетрусу є одним із ключових для цивільного захисту США та Канади.
Особливо небезпечним є те, що під час сильного підводного землетрусу морське дно може різко зміститися й створити цунамі. У деяких районах хвиля може досягти узбережжя за лічені хвилини, залишаючи дуже мало часу на евакуацію.
Геологи використовують не лише морські керни. Вони вивчають затоплені «ліси-привиди», шари піску від давніх цунамі, деформації берегових боліт і письмові свідчення з Японії.
Поєднання цих даних дозволяє реконструювати великі події останніх кількох тисяч років і визначати середні інтервали повторюваності, хоча точний момент наступного землетрусу передбачити неможливо.
Нове відкриття про можливість послідовних поштовхів робить сценарії підготовки складнішими. Після першого сильного землетрусу інфраструктура може бути вже пошкоджена, а другий здатен накластися на період рятувальних робіт.
