3964
У Дубліні дослідники з’ясували, що середньовічний нормандський замок, який вважали втраченим протягом приблизно трьох століть, насправді не зник. Значна частина його мурів і внутрішнього планування збереглася всередині пізнішої будівлі Roebuck Castle на території University College Dublin.
Відкриття зробив професор Тадг О’Кіфф зі Школи археології UCD, який спеціалізується на середньовічній архітектурі. Під час вивчення будівлі та історичних зображень він помітив, що її структура містить елементи, які важко пояснити лише пізнішими перебудовами.
Традиційно вважалося, що старий замок зруйнували, а його камінь використали повторно під час будівництва новішої резиденції. Така доля була типовою для багатьох середньовічних укріплень Ірландії, особливо тих, що втратили військове значення в XVII–XVIII століттях.
Проте новий аналіз показав іншу картину. Пізніші власники не розібрали давню споруду повністю, а фактично забудували її: грузинські та вікторіанські приміщення зводили навколо старих стін, включаючи середньовічну тканину до нової архітектури.
Саме тому частина мурів залишалася прихованою під штукатуркою й оздобленням. Ззовні будівля вже давно не виглядала як типовий нормандський замок, тому стародавню конструкцію легко було сприйняти як звичайні елементи пізнішої споруди.
Важливу роль у відкритті відіграли історичні зображення. Зокрема, дослідники використали акварель Габріеля Беранже XVIII століття, на якій зображено замок до великих перебудов. Порівняння картини із сучасною будівлею допомогло визначити збіги в плануванні й архітектурних деталях.
Замок був пов’язаний із нормандською присутністю в Ірландії та, ймовірно, виник невдовзі після вторгнення XII століття. Він контролював один із підходів до середньовічного Дубліна й протягом століть належав впливовим родинам.
Історичні джерела пов’язують будівлю з високопоставленими чиновниками та аристократами. За переказами, у XVII столітті тут міг зупинятися король Яків II, хоча окремі деталі цієї історії ще потребують перевірки.
Науковці тепер планують детальніше дослідити приховані стіни, будівельні шви й матеріали. Це дозволить точніше визначити дату окремих частин споруди та зрозуміти, скільки саме середньовічної конструкції пережило наступні перебудови.
Відкриття особливо цікаве тим, що замок не довелося шукати під землею. Він увесь цей час стояв у центрі університетського кампусу, просто прихований у стінах пізнішої будівлі. Це яскравий приклад того, як археологічні пам’ятки можуть буквально залишатися «на видноті», якщо їхнє справжнє походження забувається.
