3942
У Габоні збереглися сліди унікального природного явища — ядерних реакторів, які самостійно працювали приблизно два мільярди років тому. Людство відкрило ядерний поділ лише у ХХ столітті, але природа за сприятливого збігу умов запустила подібний процес задовго до появи людей.
Історія відкриття почалася 1972 року під час аналізу уранової руди на французькому підприємстві. Фахівці помітили крихітну нестачу ізотопу урану-235: його частка становила приблизно 0,717% замість очікуваних 0,720%.
Різниця була дуже малою, але для ядерної сировини достатньо значущою, щоб розпочати розслідування. Походження руди вивело дослідників на родовище Окло в Габоні.
Подальший аналіз показав, що частина урану-235 справді була витрачена в ланцюгових реакціях поділу. У породах також виявили характерні продукти реакцій та незвичайні співвідношення ізотопів інших елементів.
Близько двох мільярдів років тому природний уран містив значно більше урану-235, ніж сьогодні. Цей ізотоп розпадається швидше за уран-238, тому його частка з часом поступово зменшується.
Для запуску природного реактора була потрібна ще одна важлива умова — вода. Вона проникала в породи й працювала як сповільнювач нейтронів, підвищуючи ймовірність наступних актів поділу.
Коли реакція нагрівала воду й вона випаровувалася, процес слабшав або зупинявся. Після охолодження вода поверталася, і реакція могла запускатися знову. Таким чином система могла працювати циклічно без будь-якого зовнішнього керування.
У районі Окло виявили щонайменше 16 окремих реакторних зон. Їхнє вивчення важливе не лише як геологічна дивовижа: вони допомагають досліджувати поведінку продуктів ядерного поділу протягом мільярдів років і оцінювати довготривалу стабільність матеріалів у земній корі.
