4007
Біль у ногах у більшості випадків пояснюється значно простішими причинами — перевантаженням, травмою, проблемами із суглобами або кровообігом. Але якщо до болю приєднуються оніміння, поколювання та швидко наростаюча м’язова слабкість, це вже може бути тривожним сигналом. Саме так іноді починається синдром Гійєна-Барре — рідкісне аутоімунне захворювання периферичної нервової системи.
При цьому синдромі імунна система помилково починає атакувати власні периферичні нерви. Найчастіше пошкоджується мієлінова оболонка, яка допомагає нервовим імпульсам швидко передаватися до м’язів і назад. У деяких варіантах хвороби уражається безпосередньо сам аксон — нервове волокно. Через це людина поступово втрачає силу та чутливість.
Одна з характерних особливостей — висхідний характер симптомів. Слабкість або поколювання нерідко починаються зі стоп і гомілок, а потім поширюються вище. Може ставати важко підніматися сходами, вставати зі стільця, довго стояти або впевнено ходити. У частини пацієнтів знижуються або зникають сухожильні рефлекси.
Синдром часто розвивається через кілька днів або тижнів після інфекції — респіраторної чи кишкової. Це не означає, що будь-яка застуда призведе до хвороби: синдром Гійєна-Барре залишається рідкісним. Але саме зв’язок із попередньою інфекцією допомагає лікарям скласти клінічну картину.
Небезпека полягає в тому, що слабкість може прогресувати швидко й у тяжких випадках поширюватися на дихальні м’язи. Тоді людині може знадобитися інтенсивна терапія та підтримка дихання. Також можливі порушення серцевого ритму, коливання тиску та труднощі з ковтанням.
Якщо слабкість у ногах швидко посилюється, з’являється нестійкість, оніміння піднімається вгору або стає важче дихати чи ковтати, чекати планового прийому не можна. Це ситуація для термінової медичної оцінки. Діагноз встановлюють на підставі неврологічного огляду, аналізу спинномозкової рідини та дослідження нервової провідності.
Лікування включає внутрішньовенний імуноглобулін або плазмаферез. Більшість пацієнтів поступово відновлюється, хоча процес може тривати місяці. Чим раніше небезпечне прогресування буде розпізнане, тим швидше можна розпочати лікування та контролювати ускладнення.
