3941
Гострий апендицит у дітей може починатися зовсім не так, як очікують батьки. Замість класичного різкого болю справа дитина може скаржитися на невизначений біль у животі, нудоту або слабкість, а стан легко сплутати з отруєнням чи кишковою інфекцією. Саме тому при болю, який не минає, важливо оцінювати не одну ознаку, а всю картину.
Лікар-хірург Дрогобицької міської лікарні №1 Андрій Леснянський пояснює, що апендицит може розвиватися в дітей будь-якого віку, навіть у перші місяці життя. Особливо нетипово хвороба перебігає у дошкільнят і молодших школярів.
За наведеними в матеріалі даними, класичний розвиток із характерною локалізацією болю спостерігають лише приблизно у 30% випадків. У решти 70% перебіг може бути атиповим. Це пояснює, чому батьки інколи кілька годин очікують, що «живіт просто пройде», хоча дитині вже потрібен огляд хірурга.
Одна з характерних ознак — зміна локалізації болю. Спочатку він може виникати біля пупка або відчуватися по всьому животу, а згодом зміщуватися у праву нижню частину. Дитина іноді підтискає ноги, намагається лежати нерухомо або обирає положення, у якому біль відчувається слабше.
Ще одна ознака — напруження черевної стінки. Живіт може ставати твердим, особливо справа. Змінюється й поведінка: активний малюк раптом стає млявим і апатичним, а спокійна дитина — дратівливою та неспокійною.
До симптомів можуть приєднуватися нудота, одноразове або повторне блювання, інколи рідкі випорожнення. Температура часто піднімається приблизно до 37,2–38,5 градуса, хоча сама по собі вона не дозволяє відрізнити апендицит від інфекції.
Лікар наголошує: якщо біль у животі не минає протягом однієї-двох годин або супроводжується іншими тривожними симптомами, дитину потрібно показати дитячому хірургу. Зволікання небезпечне тим, що запалений відросток може прорватися, а в черевній порожнині розвинуться перитоніт або абсцеси.
До огляду лікаря не рекомендують гріти живіт, робити клізму або давати проносне. У джерелі також радять не годувати дитину, якщо є реальна підозра на гостру хірургічну патологію, оскільки може знадобитися термінова операція. Щодо знеболення найважливіше не затягувати звернення по медичну допомогу.
Діагностика включає огляд дитячого хірурга, загальний аналіз крові та, за потреби, ультразвукове дослідження черевної порожнини. Якщо діагноз підтверджується, стандартним лікуванням є апендектомія — видалення запаленого апендикса.
Головне для батьків — не намагатися самостійно поставити діагноз за одним симптомом. Стійкий або наростаючий біль, блювання, температура, млявість і зміна поведінки вимагають швидкої оцінки лікарем, особливо коли дитина маленька і не може точно описати свої відчуття.
